• Культурологічні аспекти кольору
• Еволюція науки про колір
• Функція кольору в природі
• Фізичні основи кольору
• Основні характеристики кольору
• Сприйняття кольору
• Психофізіологічний вплив кольору
• Змішування кольорів
• Контраст і нюанс кольору та тону
• Побудова гармонійних сполучень кольорів
• Колір в образотворчому мистецтві
• Колір у декоративному мистецтві
• Використання кольору в дизайні
• Колір і транспорт
• Суперграфіка
• Фірмові кольори
• Національний стиль і
псевдонаціоналізація у дизайні та рекламі
• Комп"ютерне кольороутворення
| КОМП’ЮТЕРНЕ КОЛЬОРОУТВОРЕННЯ
| «Дуже легко недооцінювати важливість тієї роботи, яка виконується з повнокольоровими зображеннями. Придбавши апаратуру й програми, багато хто думає, що вартісні інструменти повинні якісно обробляти кольорові зображення в автоматичному режимі. Однак, кольоровідтворення при виході друком завжди було найскладнішою та найдорожчою операцією в галузі поліграфії. Цифрові технології допомогли ще більше ускладнити завдання». |
| |
Донні О’Квин
|
Сьогодні вже ніхто з фахівців не сумнівається в тому, що сучасна діяльність у галузі дизайну нерозривно пов'язана з комп'ютерною технікою. Вся поліграфічна, рекламна та віртуальна продукція створюється чи допрацьовується за допомогою комп'ютера, який з предмета технічного оснащення перетворився на потужний художній інструмент. За його допомогою розв`язуються найскладніші дизайнерські завдання. Дослідження кольору, як константи естетичного сприйняття, зокрема й у комп’ютерних технологіях, є актуальною потребою часу, актуальною науковою проблемою сучасної технічної естетики, яка посилює увагу до малознаних аспектів сприйняття кольору. Нові соціально-економічні умови, стрімкий розвиток технічного прогресу, впровадження цифрових технологій у виробництво та автоматизація проектних процесів, розвиток різновидів дизайну, зокрема WEB-дизайну, вимагають встановлення відповідностей між теоретичними законами академічного кольорознавства та комп`ютерною галуззю, а також систематичного вдосконалення викладання графічних дисциплін у системі дизайн-освіти.
Сучасні комп`ютерні технології цілком «захопили» і таку гуманітарну галузь, як художня творчість. Сьогодні не потрібно переконувати художників та дизайнерів в необхідності комп`ютерної грамотності – працювати на комп`ютері значно цікавіше та простіше: можна переглянути багату кількість варіантів композиційних та колірних сполучень, домогтися оригінальних ефектів, зробити бажану кількість друкованих відбитків. Комп’ютеризація професії дизайнера з одного боку стала полегшенням у плані технічної досконалості, але вона також відкрила шлях до творчості багатьом непрофесіоналам. Нині комп`ютерна графіка, декоративна по призначенню, стає на один рівень з мистецтвом та дуже стрімко набирає темп. Стирання кордонів – характерна ознака нашого часу. Тому, комп`ютер, як і мольберт з палітрою – лише інструмент для реалізації ідеї. А створити цю ідею, яку не можливо замінити одними комп`ютерними ефектами, може лише художник, дизайнер або рекламіст з великим обсягом знань і умінь. Використовуючи величезний арсенал художніх інструментів, дизайнер не повинен забувати про особливості взаємодії кольорів на площині, у просторовому чи віртуальному середовищі
Кінець ХХ– початок ХХІ ст. характеризується прогресивними змінами – це не тільки удосконалення комп'ютерної техніки і поява якісних кольорових принтерів різноманітних модифікацій, а, головним чином, широке розповсюдження цифрових технологій. Сучасні принтери виводять на папір зображення з високою якістю та виключають із традиційного виробничого циклу кольороподільні плівки, друкарські форми та друкарські машини. З’явилися настільні видавничі системи, які є міні-аналогами професійних поліграфічних робочих станцій та включають до себе графічний планшет, сканер та кольоровий високоякісний принтер. Також характерним і те, що художники та дизайнери почали самі виконувати багато друкарських функцій, не перекладаючи їх на фахівців додрукарської підготовки. І сьогодні дизайнер, маючи певні знання та досвід, спроможний сам виконати поліграфічний проект невеликого тиражу від ідеї до кінцевого результату. У галузі цифрової фотографії та сканування можливо дешево і з високою якістю робити знімки та створювати бази цифрових зображень, які надалі використовують в первинному або зміненому вигляді (за необхідністю це може бути підвищення контрастності, зміна колірного діапазону, переведення у монохромне зображення, обробка художніми фільтрами, створення освітлення, трасування та багато ін.). Поряд з тим йде стрімкий розвиток апаратного та програмного забезпечення, покращуються системи кольорокалібрації на всіх стадіях процесу. Цифрові технології дедалі більше захоплюють життєвий простір. І це стимулює глобальні зміни не лише на зовнішньому рівні, а й на внутрішньому – у світогляді кожної окремої людини. Використання виключних можливостей «Цифри» вже набуло широкого розповсюдження: усе набуває цифрової форми: і тексти, і зображення, і звук.
Поява комп'ютерних технологій, з одного боку, є безсумнівним прогресом у всіх сферах дизайну, з іншого – виявилося, що це стало великою проблемою у створенні кольорових зображень різноманітного призначення. Робота сучасних дизайнерів, яким бракує знань не тільки з теорії кольору і теорії композиції, а й з естетики та культурології, передбачає крім здатності творчо мислити, ще й володіння складними новітніми технологіями. Це підтверджує і метр українського дизайну, ректор Харківської державної Академії дизайну і мистецтв, проф. В.Даниленко: «…можна впевнено стверджувати, що в сучасних умовах, коли комп’ютер увійшов у різні сфери діяльності людини, і без нього неможливі ні технічні, ні наукові, ні комунікаційні процеси, художник-графік тільки тоді не залишиться осторонь від світової спільноти фахівців у мистецький та комунікаційних галузях, якщо буде однаковою мірою володіти як пензлем і різцем, так і комп’ютером».
На початку ХХІ ст. компанія OKI провела дослідження на дуже цікаву і актуальну тему: «Психологія кольоросприйняття і застосування кольору в ділових документах». Донині багато фахівців розглядають чорний і білий кольори як «класичні» для дизайну ділових документів. Безумовно, чорно-біла гама може бути дуже виграшною в силу лаконічності засобів вираження. Крім того, її використання – це данина традиції і наслідок технічних можливостей розповсюдженої офісної техніки минулого. Однак, фахівці OKI стверджують, що в бізнесі це може призвести до втрати клієнтів. Останній звіт у серії, виданої OKI Printing Solutions і всесвітньо визнаним психологом з питань впливу кольору на людину Анжелою Райт (США), покликаний допомогти бізнесу максимально ефективно використовувати можливості друкованих комунікацій. Але професіонали графічного дизайну і рекламної справи вважають, що успіх корпоративного стилю та оригінальність реклами залежить не від незвичних слів та картинок, а від створення нових взаємозв'язків вже знайомих елементів. Теж саме можна сказати про наявність потужних графічних редакторів – величезні можливості художньої обробки зображень ще не забезпечують високого естетичного рівня реклами. Розв’язання технічних колірно-тональних завдань за допомогою комп’ютера та розробка змістовних підходів прикладного значення до оволодіння принципами гармонійного використання кольору займають головне місце в дослідженні візуальних комунікацій, як синтезу технологій і зображальних засобів.
У багатьох комп’ютерних самовчителях та енциклопедіях, як правило, скорочено висвітлюються питання фізичної природи кольору, утворення колірних каналів та двох основних колірних моделей RGB i CMYK, і, головним чином, розглядаються суто технічні питання. Основні терміни кольорознавства у таких виданнях відсутні, не кажучи вже про елементарні принципи колірної гармонії. Тому популярна комп`ютерна література, з одного боку, корисна для самостійного оволодіння інструментами та операціями в графічних редакторах, з іншого – вона абсолютно не дає користувачам базових знань з кольорознавства.
Кольоровий друк все частіше використовується як у корпоративному середовищі, так і в малих підприємствах та домашніх офісах. Поява недорогих кольорових струминних принтерів, розрахованих на масовий ринок, відкриває перед величезною кількістю користувачів нові перспективи та, водночас, нові проблеми. До звичайних споживачів зараз не ставляться вимоги наявності вузько спеціальних знань. З одного боку, це стосується суто технічних максимально спрощених питань, з іншого – стосується роботи у колірному просторі, і, на жаль, у більшості випадків призводить до негативних результатів. Цьому є багато прикладів із сучасної поліграфічної продукції, зовнішньої реклами, сайтів, сувенірної продукції, поштових листівок, ділової графіки та презентаційних матеріалів.
Нині професійна робота з кольором вважається «вищім пілотажем», давно зникли виробники та спеціалісти, котрі обіцяли «колір, створений одним клацанням». Колір у комп’ютерних технологіях є функцією величезної кількості перемінних. Колір по-різному сприймають люди, по-різному розпізнають сканери, по-різному показують монітори, по-різному виводять друком принтери на різних видах паперу. Навіть один і той же проект відтворюється різним друкувальним обладнанням по-різному. Існує таке поняття як колірне охоплення, яке є діапазоном кольорів, котрі можуть забезпечити прилади вводу (сканер, цифрова камера) та виводу (монітор, принтер, друкувальний прес).
 |
Діаграма кольоровості щодо колірного охоплення
(колірний графік МКО)
|
Питання про кольороутворення на моніторі та кольоровідтворення на папері у практичній роботі виявляються найскладнішими. На сьогоднішній день художньо-графічні комп`ютерні програми представляють дві потужні конкуруючі корпорації Adobe (США) і Corel (Канада). Як відомо, графічні зображення поділяються на векторні й растрові. У векторному засобі кодування (Corel Draw, Adobe Illustrator) фігури, криві та прямі лінії, з яких складається малюнок, зберігаються в пам`яті комп`ютера у вигляді математичних формул. Наприклад, щоб створити круг, достатньо знати його радіус, координати центру та колір однорідної чи текстурної заливки. Будь-яке зображення у векторному форматі утворюється з множини складових, які можна редагувати, і зокрема в кольорі, незалежно одна від одної. У растрових форматах (Adobe PhotoShop, Corel PhotoPaint) для цифрового кодування малюнок розкладають на невеликі однокольорові частини. Всі кольори, що використані у зображенні, нумерують та для кожної точки (пікселя) записують номер її кольору. Піксель складається з трьох точок, що світяться – зеленої, червоної та синьої. Змінюючи інтенсивність їхнього світіння в різних пропорціях, можна отримати всі інші кольори та відтінки. Через тріаду колірних складових наш зір і формує в мозку відчуття кольору того самого кольорового елементу.
Якщо для вираження пікселю у чорно-білому зображенні достатньо 1 біту, то для роботи з кольором необхідно набагато більше інформації. У середині 60-х років ХХ ст. визначився стандарт одиниці виміру пам’яті – байт, котрий є послідовністю восьми двійкових розрядів. Один двійковий розряд називається бітом, кожний біт може приймати одне з двох значень – 0 чи 1. Двома бітами можна закодувати 4 значення: 00, 01, 10, 11. Сірі напівтонові зображення (Grayscale) потребують 8 біт для кодування інформації про 256 відтінків сірих кольорів. Індексовані кольорові зображення (Indexed Color) використовують 256 кольорів. Для мережі Інтернет існує спеціальна палітра з заданими кольорами, що однаково відтворюються на будь-яких моніторах. В колірному просторі RGB використовують по 8 біт на кожний канал (всього 24 біти), що і дозволяє відображати 16,5 млн. відтінків. В колірному просторі CMYK додатково використовується 8-бітний канал для окремого чорного кольору, що збільшує глибину кольору до 32 біт. Глибина кольору – кількість біт, що використовуються для кодування кожного пікселю растрового файлу; чим їх більше, тим якісніше кольорове зображення.
Щоб правильно передати при друці кольори створеного зображення на комп’ютері необхідно добре знати колірні моделі. Вони визначають засіб створення кольорового зображення та дозволяють передати велику кількість колірних відтінків за допомогою цифр. Ось і зв`язок кольору з математикою в сучасних технологіях навчання й виробництва. Наприклад, змішуємо жовту та блакитну фарби, маємо зелену. Співвідношення двох основних фарб може бути різним: 50-50%, 70-30%, 90-10% та ін. (див. розділ «Змішування кольорів»). Таким чином, колір можна математично описати як співвідношення базових компонентів. Опис характеристик кольору, пов’язаних з конкретною колірною моделлю, отримало назву колірного простору.
Об`єкт, який має колір, може випромінювати світло або поглинати його. В першому та другому випадках колір об`єкту описується по-різному, тобто для його опису використовують принципово різні колірні моделі. Кольори першого типу ми спостерігаємо, коли дивимося на світлофор, вогнище, екран комп`ютера, телевізора, лампи штучного освітлення. Такі кольори випромінювання (адитивні, складальні) описує модель RGB (за першими буквами англійських назв базових кольорів цієї моделі: R – червоний, G – зелений, B – синій). Будь-який колір цієї моделі представлений трьома числами величини кожної кольорової складової. Якщо змішуються всі три кольори з максимальною інтенсивністю, створюється білий, подібно до того, як три промені світять в одне місце. Чорний колір утворюється, коли випромінювання дорівнює нулю. Змішуючи три базових кольори в різних пропорціях, можна отримати розмаїття відтінків. У моделі RGB (стандарт AdobeRGB 1998 р.) кількість компонентів кольору вимірюється числом від 0 до 255, інакше вони називаються колірними каналами. RGB – триканальна колірна модель. Одне й те ж небо може мати різні відтінки, залежно від співвідношення складових, у даному випадку блакитного (Cyan) і пурпурового (Magenta). Змішування кольорів відбувається лише в органі зору людини. Якщо збільшити зображення до дуже великого масштабу, ми побачимо, що воно складається з великої кількості кольорових точок (пікселів).
 |
Різний відтінок зображення,
залежно від співвідношення колірних складових
|
Колірна модель RGB неприйнятна до друкувального обладнання. При перенесенні кольорового зображення з монітора на папір, для опису колірного зафарбування елементів, які не випромінюють, а поглинають та відбивають світло, необхідно використовувати принципово іншу колірну модель – модель CMYK. Кольори в такому описі називаються субтрактивними (віднімальними) і створюються при відніманні з білого світла основних кольорів, їх теж 3: блакитний (білий мінус червоний), пурпуровий (білий мінус зелений), жовтий (білий мінус синій). Змішування субтрактивних складових дає більш темний колір (поглинано більше світла, покладено більше фарби), при змішуванні всіх трьох базових кольорів за теорією утворюється чорний колір. Білий колір відповідає відсутності фарб. Але на практиці при змішуванні максимальних значень 3-х кольорів реальних фарбників ми будемо мати брудний темно-сірий колір, тому до моделі CMY і додається чорна фарба. Інтенсивний чорний пігмент має доцільність – цим зменшується витрата дорогих кольорових чорнил та виключається розмокання паперу від нанесення занадто великої кількості фарб. У поліграфії CMYK: C – Cyan (блакитний), M – Magenta (пурпуровий), Y – Yellow (жовтий), K – blacK (чорний) чи інший варіант перекладу: Key – ключовий чорний колір. CMYK – чотириканальна колірна модель.
 |
Колірні моделі
|
Графік колірностей, або трикутник Максвелла демонструє колірність рівно-енергетичного білого, який визначений точкою Е у центрі, тобто це утворення білого кольору при змішуванні базових колірних променів.
 |
Трикутник Максвелла
|
У колірному крузі RGB/CMY по черзі змінюються адитивні і субтрактивні основні кольори, як і на попередній схемі.
 |
Колірний круг RGB/CMY
|
Новітня тенденція у настільному друкуванні – використання додаткових картриджів Light Cyan і Light Magenta. Це дозволяє отримати значно більшу кількість відтінків. Таким чином, колірних каналів 6 та позначаються вони CMYKLcLm. З’явилась і нова 8-колірна система друку пігментними чорнилами Ultra Chrome Hi-Gloss. Їхня світлостійкість 100 років, що значно перевершує аналогічний фотодрук. Колірна модель розширена за рахунок нових фарбників – синього та червоного. Чорний колір тепер може бути стандартним (для глянсових паперів) та матовим чорним (для матових паперів). Кожна частинка пігменту в чорнилах міститься у полімерній оболонці. При попаданні на поверхню паперу полімер скріплює частинки пігменту між собою та папером, створюючи рівний кольоровий шар.
Означені дві моделі використовуються найчастіше, вони зручні при роботі з конкретним обладнанням, але модель CMYK не зовсім точно передається екраном монітора й орієнтується на принтерний друк, а кольори моделі RGB важко собі уявити на папері. Перцептивна колірна модель HSB вільна від цих обох недоліків і більш відповідає зоровому сприйняттю людини. Будь-який колір тут утворюється із спектрального з додаванням білого, сірого і чорного за основними характеристиками кольору – колірним тоном (Hue), насиченістю (Saturation) та яскравістю (Brigtness), яка визначає ступінь затемнення чорним. Модель HSB, як і RGB – триканальна. Вона не залежить від обладнання, але в подальшому у процесі роботи кольори все одно перетворюють на модель RGB для показу на екрані монітора або на модель CMYK – для друку на принтері.
Колірна модель LAB розроблена як апаратно-незалежна, тобто вона задає кольори без урахування особливостей їхнього відтворення. Колір в ній визначається теж трьома параметрами: яскравістю, А-параметром, що змінюється в діапазоні від зеленого до червоного кольорів (умовно позначений латинською буквою «a») і В-параметром, що змінюється в діапазоні від синього до жовтого кольорів (позначений буквою «b»). Модель Lab дуже важлива в поліграфії, тому використовується при перекладі зображення з однієї колірної моделі на іншу. Крім того, саме в ній зручно проводити операції з поліпшення якості зображення.
Як вже було підкреслено, у комп’ютерних самовчителях переважно розглядаються технічні питання, однак, понятійний апарат теорії кольору практично відсутній. Вивчення комп'ютерного кольороутворення доцільно проводити після оволодіння певною частиною теоретичних основ академічного кольорознавства, де особливу увагу варто приділити усвідомленню принципів побудови гармонійних колірних сполучень.
Проте поняття теорії кольору не можуть бути механічно перенесеними до комп’ютерної галузі: потрібно переосмислення та знаходження оптимального співвідношення використання фундаментальних основ кольорознавства та нового понятійного апарату. Комп’ютерний блок кольороутворення – це не штучно поєднані слова, а погляд на дизайн-освіту з урахуванням рівня розвитку технічного прогресу сьогодення. Ця нова створена система повинна бути підсистемою загальної теорії кольору. Необхідне також формування чіткого розуміння сутності колірних моделей RGB та CMYK і принципової їхньої відзнаки внаслідок різних методів кольороутворення. Необхідно чітко усвідомити, що RGB – це кольори, що випромінюються, а CMYK – це кольори, що відбиваються від поверхні паперу. Особливу увагу варто приділити аналізу колірної моделі CMYK, оскільки, з одного боку, сприйняття зором відбитих від поверхні точок чорнил чотирьох базових кольорів на папері є у своїй сутності оптичним просторовим змішуванням цих кольорів в очах, а з іншого – фахівці уподібнюють це результатам механічного змішування фарб саме таких кольорів на палітрі.
Розглядаючи таку основну характеристику кольору в академічному кольорознавстві, як світлість, можна побачити, що в дизайн-діяльності відбувається не зовсім точне застосування цього поняття – воно часто замінюється словом «яскравість». Підкреслимо, що «світлість» є ознакою відбитих кольорів, а «яскравість» – тільки випромінених, наприклад, на екрані монітора. Тому, в подальшому, при розгляді створення зображень для друку, єдино правильним буде використовувати поняття «світлість» кольору. Аналіз термінології багатьох самовчителів виявляє, що у цьому питанні автори допускають нерозуміння сутності і відзнаки понять «світлість – яскравість» у двох принципово різних процесах створення кольорових зображень.
Якщо у зображеннях використовують вільно обрані малонасичені, світлі чи монохромні кольори, то вони ще певним чином сполучаються, але безсистемне, хаотичне використання яскравих кольорів приводить до дисгармонійних, різко неприємних вражень. Варто зазначити, що враження «приємності» будь-якого зображення, а професійно кажучи, гармонійності у сполученнях контрастних кольорів залежить, головним чином, від теплохолодності відтінків, які сполучаються. Математичному, кількісному вимірюванню це не підлягає. Основною оцінкою гармонійності колірної композиції виступає візуальна. Часто варто ледь змінити відтінок в теплий чи холодний бік, як загальне колірне вирішення значно змінюється. Для грамотної роботи з кольором необхідно спочатку оволодіти елементарними знаннями щодо перевірених протягом тривалого часу геометричних принципів побудови колірних гармонійних сполучень при змішуванні фарб.
Формати файлів. Даний сайт не є посібником з комп'ютерної графіки, але, оскільки розглядаються питання створення колірних зображень, доцільно буде коротко розглянути характеристики основних форматів. У процесі роботи з графічними зображеннями надзвичайно важливим є правильний вибір одного з численних файлових форматів, які призначені для зберігання та передавання каналами зв'язку у найбільш компактному та цілісному вигляді в Інтернеті, кольорового друку тощо. Різні формати реалізують різні засоби опису графічної інформації та різні технології їхнього подання. Основними вимогами до них є економність та інформативність, одночасно задовольнити які неможливо. Формат зберігання файлу треба обирати залежно від його подальшого використання – неправильно обраний формат може зайняти неприпустимо великий обсяг пам'яті або призвести у процесі стискання графічної інформації до втрати якості зображення. У векторній графіці збільшення чи зменшення розмірів зображення ніяк не впливає на його якість, а ось у растровій графіці для опису зображення використовують чисельність розміщення крапок (Resolution), тобто кількість пікселів на заданій площині. Частіше всього чисельність задається у dpi (Dot Per Inch) – кількості крапок на дюйм. При перегляді зображень на моніторі використовують чисельність крапок від 72 до 150 dpi, для друку добру якість забезпечує 300 dpi, але для отримання високоякісних відбитків можна обирати і більш високу чисельність. Чим менше чисельність, тим гірше якість зображення; при значних коефіцієнтах масштабування (більш 1,5) та низької первинної чисельності важко очікувати високої якості. Але й наявність зайвої інформації щодо чисельності не підвищує якості, а лише катастрофічно збільшує об'єм файлу.
BMP (Bitmap) – старий стандартний графічний формат, в якому колірна інформація про будь-яку крапку зображення заноситься в 1, 4, 8, 16 чи 24 розряди, тобто чим більше розряд кольоровості, тим більше глибина кольору і вище якість зображення. Був одним з основних форматів подання растрових зображень у системі Windows, без проблем передається між комп`ютерами та обробляється. Фільтри імпорту всіх графічних програм виводять інформацію на екран без викривлень кольору, але поліграфічний стандарт CMYK не підтримує цей формат, тому він придатний лише для електронних публікацій.
WMF (Windows MetaFile) – внутрішній формат операційної системи Windows, який спочатку був призначений для обміну векторними даними. Але не всі програми можуть його обробляти, типові помилки при експорті зображень – викривлення кольорів, неправильне встановлення товщини контурів та властивостей колірних заливань, нерозуміння багатьох параметрів об`єктів. У професійної дизайн-діяльності WMF-файли не використовуються.
GIF (Graphic Interchange Format) – розповсюджений формат WEB-графіки, підтримує декілька палітр до 256 кольорів. Підтримує анімацію. Підтримує однорідну прозорість (крапка або повністю прозора (0%) або повністю непрозора (100%)).
JPEG (Joint Photographic Expert Group) – є ефективним алгоритмом стискання зображень з частковою втратою інформації яку око людини майже не помічає. Застосування компресії JPEG не рекомендовано для збереження зображень високої якості. Частіше JPEG використовується для електронних публікацій. JPEG підтримує більшість колірних моделей: RGB, CMYK, Grayscale (відтінки сірого), та ін. В деяких випадках використовується для цифрового друку.
PNG (Portable Network Graphics) – підтримує альфа-канали. Файли у форматі PNG більш якісніші, ніж зображення GIF і JPEG, проте ці файли більшого розміру. Використовується виключно для відображення малюнку у електронному вигляді.
TIFF (Tagged Image File Format) – стандартний растровий формат, який був створений для зберігання чорно-білих зображень, відсканованих або створених програмами верстання. TIFF розпізнається всіма програмами верстання, растровими редакторами та дозволяє зберігати кольорові зображення найвищої якості, забезпечує максимально правильне кольоровідтворення при виході друком. Підтримує багатосторінковість та нашарування.
AI – власний формат векторного редактора Adobe Illustrator. Збережені у цьому форматі файли зберігають стилі, шрифти, ефекти, фільтри і т.і. Використовується як формат для зберігання робочих файлів з метою подальшого доопрацювання або редагування.
PSD – власний формат растрового редактора Adobe PhotoShop. Файли, збережені у новітніх версіях можуть містити 3D нашарування. Підтримує усі опції роботи з растровою графікою та роботу з векторними елементами.
CDR – власний формат векторного редактора CorelDraw. Єдиним недоліком його є неможливість якісного друку елементів, в яких використовуються градієнтні заливання або прозорість. Доцільним виявилося перед друком перетворення векторних зображень на растрові, тобто bitmap з чисельністю точок 300 dpi.
CPT – власний формат растрового редактора Corel PhotoPaint, який не поступається можливостями з PhotoShop. Особливою зручністю є те, що у вікні попереднього перегляду Preview можна переглядати растрові формати великого об`єму TIFF, BMP, PSD, а також JREG, WMF та CDR.
EPS (PostScript) – апаратно-незалежна мова опису сторінки, розроблена фірмою Adobe 1985 року, є стандартом в галузі професійної додрукарської підготовки і цифрового друку. З цим форматом можуть працювати більшість растрових та векторних редакторів.
PDF – універсальний апаратно незалежний формат подання документів, єдиний формат як для електронних публікацій, так і для виходу друком, розроблений на основі мови PostScript. Одна з особливостей PDF-файлів в тому, що вони дозволяють включати до документу мультимедійні можливості (звук, відео), створювати гіпертекстові посилання. Файли можуть бути коректно прочитаними на будь-якому комп`ютері (PC або Macintosh). Спочатку PDF був розроблений фірмою Adobe для електронного розповсюдження документів на різних платформах (Windows, MacOS, Unix). Цей формат файлів може використовуватися для представлення як векторних, так і растрових зображень в різних колірних режимах (RGB, CMYK, Grayscale, а також індексованих кольорів).
|
