Головна    Теорія    Практикум    Галерея    Колірні схеми    Глосарій • Культурологічні аспекти кольору • Еволюція науки про колір • Функція кольору в природі • Фізичні основи кольору • Основні характеристики кольору • Сприйняття кольору • Психофізіологічний вплив кольору • Змішування кольорів • Контраст і нюанс кольору та тону • Побудова гармонійних сполучень кольорів • Колір в образотворчому мистецтві • Колір у декоративному мистецтві • Використання кольору в дизайні • Колір і транспорт • Суперграфіка • Фірмові кольори • Національний стиль і псевдонаціоналізація у дизайні та рекламі • Комп"ютерне кольороутворення ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ КОЛЬОРУ НА ЛЮДИНУ «...семь вкусов цвета пробует язык».   Б.Ахмадуліна Колір не тільки надає важливу інформацію про предмет, але й має здатність викликати думки та почуття. Психологічний аспект сприйняття кольору пов`язаний з емоційним, соціально-культурним та естетичним, отже спроба складання чітких відповідностей між кольором та емоційним станом не можна назвати плідними. Колірний зір людства пройшов тривалий шлях еволюції разом з розвитком суспільства, культури та мистецтва, він постійно розвивався та збагачувався новим досвідом. Під почуттям кольору розуміється складне сприйняття кольору сучасною людиною, збагачене рядом образів, асоціацій і уявлень, пов'язаних з кольором. З давніх часів було відомо, що червоний колір збуджує, зелений заспокоює, чорний пригноблює, а жовтий допомагає створюванню гарного настрою. Лікувальні властивості кольорів використовували здавна в Єгипті, Індії, Китаї. Маги вивчали вплив кольору на організм та долю людини з метою привертання удачі, благополуччя та здоров'я. Можна було також обезсилити ворога, та навіть знищити його. Тому наука про вплив кольору була таємною та передавалася тільки присвяченим. Скрутними шляхами магічні знання прийшли у Середньовічну Європу. Секретами кольору володіли тільки колдуни та відьми. Вважалося, що 7 кольорів мають безпосередній зв'язок із кольорами райдуги та кольорами музичної октави, тому маги завжди співали і відповідну ноту при використанні певного кольору. Наприклад, вони радили дітей загортати в червоні хустки, щоб вилікувати від корі. Підтверджує наука таке співвідношення людини і кольору чи ні? «Так же, как в мире наших ощущений цвета являются интервалом между незримыми светом и тьмой, так и в мире наших чувств мы имеем внутреннюю радугу, которая рождается между внутренним светом и внутренней тьмой… Именно в эту сферу мы вступаем, когда имеем дело с цветом, ибо Цвет и Чувство — две стороны одной медали».   Л.Д.Ербо Кольоротерапія оперує, головним чином, сьома кольорами спектру, а відтінками корегує основну програму: ЗЕЛЕНИЙ заспокійливо діє на нервову систему, знімає головну біль, стомлення, роздратування, знижує високий тиск, надає відчуття бадьорості. Приводе до гармонії життєву енергію. Щоб прискорити цей процес, рекомендують у кімнаті повісити зелені штори або пофарбувати стіни у світло-зелений колір. Зелений — це гармонійність та збалансованість, це сила та благополуччя природи, її мирна тиша. ЧЕРВОНИЙ підвищує кількість адреналіну в крові, активізує гормональну систему людини, підвищує працездатність, силу та відчуття самовпевненості. Створює відчуття тілесного тепла. Рожевий допоможе позбавитись від болів у серці та туги, якщо уявити собі перед сном ніжно-рожевий колір шипшини та її запах. ЖОВТИЙ стимулює мозкову діяльність і моторику, стимулює уяву та практично не набридає. Колір гарного настрою, "позбавляє" від мук кохання, ліквідує апатію та тревогу. ОРАНЖЕВИЙ підвищує настрій, енергетично "підживлює" людину чи „зігріває" її, виводить зі стану депресії, незамінений у стресових ситуаціях. ФІОЛЕТОВИЙ поліпшує роботу серця, судин та легенів, підвищує витривалість організму. Давні мудреці довго дивились на фіолетове полум`я та приводили свої думки до порядку. БЛАКИТНИЙ здійснює болезаспокійливий вплив, розсіює тривогу, знімає стан гніву. Це колір чистого розуму і духовної бадьорості, сприяє розвитку творчих здібностей і зосереджує увагу. СИНІЙ знімає збудження та агресію. Також сприятиме розвитку розумових здібностей та поліпшує пам'ять, тому дивовижні особливості синього кольору дуже шанувалися на Сході та саме синій колір там вважався кольором Знання, захисту на астральному рівні та заступництва вищих сил. РАЙДУГУ психологи радять пригадувати частіше, постійно порівнювати з нею свій внутрішній стан. У релігії буддизму райдуга означає найвищий стан "чистого світла", а в Україні здавна райдугу називають веселкою. ПСИХОСЕМАНТИКА КОЛЬОРУ В різних галузях науки вчені виокремлюють фізіологічну та психологічну складові впливу кольору. Ці дві складові мають близькість до емоцій — тілесних проявів нашої душі, тобто нашого інтелекту. Ще античні вчені помітили тісний зв`язок між кольором, фарбою та емоціями. Сьогодні підтверджується певне відношення кольору до емоцій в стійких словесних сполученнях типа "певна пофарбованість емоцій", "емоціональне пофарбування переживань". Все це підводить нас до визначення кольору як ідеального (психічного), що пов`язано з матеріальним (фізичним чи фізіологічним) через емоції, почуття як їхнє інформаційно-енергетичне співвідношення. Такий підхід дозволяє сполучати різні мови різних галузей наук, і крім того, мистецтва та релігії для "відтворення" Образу Людини. Наприкінці ХХ ст. з`явилися основні принципи такого підходу — теорія та методологія хроматизму. Хроматизм — міждисциплінарне дослідження реальної людини в реальному світло-колірному оточенні зовнішнього середовища. Назва цього вчення відходить до древньогрецького поняття "хрома", до якого античні автори укладали наступні поняття: -колір, як психічне, безпредметне, ідеальне; -фарба, як фізичне, предметне, матеріальне; -офарблення тіла людини, як фізіологічне; -емоції, як їхнє інформаційно-енергетичне співвідношення. Об'єктивно ці відношення проявляються у вираженнях "багровіти від гніву", "чорніти від горя", "біліти від страху", "червоніти від сорому", "жовтіти від зради", "зеленіти від туги" та ін. Ці вираження дійсно розкривають нам смисл емоційних відношень між психічним (кольором) та фізіологічним (офарбленням шкіряного покрову) як між ідеальним і матеріальним. Це доводить і відоме положення — емоції пов'язують "дух і тіло". Цим питанням займалися філософи, письменники, поети, художники, психологи, фізіологи, лікарі. Питаннями емоційного впливу кольору на людину займалися багато які практики та теоретики мистецтва — Леонардо да Вінчі, Ґете, Делакруа, Дерібере, Алпатов, Грабар, Юон, Волков. Психосемантика кольору сьогодні переживає етап свого становлення як самостійного розділу психології сприйняття кольору. Практична потреба в ній існує в прикладній галузі психології — в психології реклами та психології мистецтва. Про вплив кольору на людину та його використання в медичній практиці пише М.Дерібере за результатами доктора Подольського: "Зеленый — болеутоляющий, гипнотизирующий цвет. Эффективен при нервной раздражительности, бессоннице и усталости, понижает кровяное давление, поднимает тонус; создает ощущение тепла, расширяя капилляры. Облегчает невралгии и мигрени, связанные с повышенным кровяным давлением. Зеленый успокаивает, и его употребление не дает никаких вредных последствий". Зелений колір найзвичний для органу зору, фізіологічно нейтральний колір. Око людини відрізняє найбільшу кількість відтінків жовтих, зелених, блакитних та вохристих кольорів, тому що в природі більш всього зустрічаються саме ці кольори. Друга причина — максимум фізіологічної чутливості око людини має саме до цих кольорів та око здатне сприймати здебільшого саме цей відрізок довжин хвиль (пригадайте розд. "Сприйняття кольору" і не плутайте швидкість реагування ока та максимум його чутливості до відтінків). КОЛІРНІ АСОЦІАЦІЇ Діяльність органу зору може збуджувати й інші органи почуттів: слух, смак, нюх, сприйняття дотиком. Колірні відчуття можуть також викликати спогади та пов`язані з ними емоції, образи, психічні стани. Все це має назву колірних асоціацій. Асоціація — це зв`язок між елементами психіки, завдяки котрим поява одного елементу у визначених умовах викликає появу іншого, з ним пов`язаного. На протязі тривалого часу історично-культурного розвитку в свідомості людства закріплювалися певні асоціативні зв'язки різноманітних кольорів або колірних сполучень з явищами та подіями життя. В мистецтві під асоціаціями розуміють творчі уявлення, коли через одні деталі, предмети, декор виникають спогади про інші, інколи вагомі явища. Наприклад, через зображення соняшника можна викликати асоціацію (тобто сприйняття) літа; осінніх листків — осені, поєднання теплих кольорів фарб — відчуття тепла, літа, сонячної осені. Колірні асоціації можна поділити на 2 великих простори: "естетична оцінка" та "емоційний стан, що викликаний кольором". Асоціації близькі до символічних і психологічних сприймань кольору, їх можна розподілити на декілька груп: фізичні, фізіологічні, емоційні, географічні тощо. Фізичні асоціації: -вагові (легкі, тяжкі, повітряні, …) -температурні (холодні, гарячі, теплі, …) -фактурні (м`які, жорсткі, гладенькі, колючи, …) -акустичні (тихі, голосні, дзвінки, глухі, …) -просторові (глибокі, виступаючі, відступаючі, …) Емоційні асоціації: -позитивні (веселі, приємні, свіжі, бадьорі, …) -негативні (сумні, в`ялі, трагічні, напружені, нудні, …) -нейтральні (спокійні, зрівноважені, безознакові, …) Цей список можна продовжити. Майже будь-який прикметник нашої мови відповідає будь-якому кольору. Це вказує на важливе місце асоціацій у нашому житті, незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні. Шлях утворювання кольорових асоціацій подібний процесу утворювання умовних рефлексів. Відчуття та емоції, що викликаються будь-яким кольором, аналогічні відчуттям, які пов`язані з предметом або явищем, постійно пофарбованим у даний колір. До нашого часу збереглася символіка кольору у прислів`ях, приказках, словосполученнях: "тоска зеленая", "серая жизнь", "серые дни", "скука серая", "черные делишки", "черная зависть", "черная меланхолия", "светлое будущее", "розовые мечты", "розовые очки", "белые ночи", "белый стих", "красная нить беседы", "красна девица", "синий туман", "сиреневый вечер". Жди меня, и я вернусь, Только очень жди. Жди, когда наводят грусть Желтые дожди. К.Симонов Ты плачешь — светятся слезой Ресницы синих глаз. Фиалка, полная росой, Роняет свой алмаз. Ты улыбнулась — пред тобой Сапфира блеск погас: Его затмил огонь живой, Сиянье синих глаз. Вечерних облаков кайма Хранит свой нежный цвет, Когда весь мир объяла тьма И солнца в небе нет. Так в глубину душевных туч Твой проникает взгляд. Пускай погас последний луч — В душе горит закат. Д.Байрон "В русском языке не очень много слов, обозначающих цвета и их оттенки, которые ассоциируются с разными предметами и явлениями окружающего нас мира: -с плодами (персиковый, абрикосовый, малиновый, вишневый, морковный, свекольный, сливовый, лимонный); -с минералами (бирюзовый, изумрудный, рубиновый, жемчужный, лазурный, песочный, кошачий глаз); -с животными и птицами (цвет слоновой кости, тигровый, коралловый, канареечный, пестрый как попугай); -с растениями (васильковый, салатный, горчичный, болотный, фиалковый, алый как мак); -с металлами (золотистый, серебристый, стальной); -с продуктами (кофейный, шоколадный, молочный, сливочный); -c природными явлениями (лунный, закатный, солнечный, инистый, предгрозовой, цвет морской волны)". Ось якими різноманітними уявляються кольори спектру студентам художніх закладів: ЧЕРВОНИЙ — гарячий, красивий, сміливий, закликаючий, гордий, помітний, яскравий, різкий, вражаючий, сильний, колір перемоги -пристрасний, підступний, зухвалий, привабливий, активний, напружений, життєвий, азартний, запальний, дикий -отрутний, небезпечний, обпалюючий, нервовий -святковий, благородний, ефектний, багатий, вечірній, бархатний -соковитий, солодкий, смачний, спілий, гладенький, бадьорий, квітковий, густий ОРАНЖЕВИЙ — смачний, фруктовий, липкий, кислий, солодкий, соковитий, ароматний, терпкий, апетитний -веселий, літній, теплий, ясний, квітковий, пухнастий, зігріваючий -молодий, активний, енергійний, модний, дзвінкий, різкий, жіночій -осінній, сухий, хрусткий, шуршачий -нервовий, збуджений -тропічний, пустельний, казковий ЖОВТИЙ — сонячний, ласкавий, веселий, літній, життєрадісний, кислий, солодкий, ароматний -м`який, бархатний, пухнастий, мохнатий, теплій, затишковий -осінній, хрусткий, смутний -доброзичливий, енергійний, шумний -пісочний, в`язкий, пекучий, осліплюючий, голосний, блискучий -світлий, ранковий, квітковий ЗЕЛЕНИЙ — прохолодний, свіжий, трав`яний, м`ятний -спокійний, приємний, м`який, затишковий -весняний, ніжний, молодий, липучий, вологий, чистий, рослинний, мелодійний -літній, теплій, лісовий, духмяний, соковитий, дзвінкий, гладенький, густий, міцний -морський, солений, глибокий -доброзичливий, здоровий, щедрий -сумний, болотний, жаб`ячий (!) БЛАКИТНИЙ — просторовий, вільний -прозорий, легкий, повітряний, небесний, бездневий -приємний, ласкавий, затишковий, спокійний, тихий, скромний -прохолодний, весняний, чистий, ніжний, свіжий -морозний, зимовий, сніговий, блискучий, північний, ламкий -морський, глибокий -романтичний, казковий, поетичний, співучий купоросовий (!) СИНІЙ — смутний, холодний, спокійний, тихий, дощовитий, зимовий -безкордонний, високий, далекий, вільний -активний, стрімкий, швидкий, пружний -морський, солений, глибокий, мокрий -таємничий, нічний, зірчастий, загадковий -грізний, густий -чоловічий, сильний, строгий -благородний, елегантний ФІОЛЕТОВИЙ — насичений, їдкий, пряний, різкий, колючий, вишуканий, зухвалий, підступний, гордий, напружений -сміливий, міцний, густий, твердий -похмурий, глухий, тяжкий, смутний, самотній, понурий, стомлений, сутінковий -далекий, нічний, вечірній, холодний, туманний, таємничий, чарівний -багатий, строгий, благородний, бархатний Національне бюро стандартів США (NBS) і Міжнародна рада кольору (ISСС) спробували зробити словник, який містить більш 7000 загальноприйнятих найменувань кольорів, що прийнято в Третьому міжнародному словнику Вебстера (наприклад, сильний жовтувато-зелений, темний жовтувато-зелений). Система найменувань кольору ISCC-NBS була переглянута у 1955 році. ТЕПЛІ ТА ХОЛОДНІ КОЛЬОРИ Кольоровий круг прийнято розподіляти на 2 частини — теплу та холодну. Теплі кольори нагадують колір сонця, вогню; холодні — колір льоду, місяцевого світу. Художник рідко працює зі сполученнями насичених спектральних кольорів, звичайно використовують сумішки, тому колір (жовтий, синій, червоний) може бути як теплим, так і холодним у залежності від перебільшення складових. Великий вплив має оточуюче середовище, тобто явища контрасту часто впливають на виділення одного кольору за рахунок іншого. Також виразність кольору взагалі та його "температура" обумовлюється не тільки колірним відтінком, але й світлістю та насиченістю. Протиставлення теплих та холодних кольорів є одним з важливих прийомів організації колориту в живопису та декоративно-прикладному мистецтві. Цікаво, що використовуючи слова "теплий" та "холодний" ми описуємо тільки виразні властивості кольору. Наврядчи ми будемо думати про гарячу ванну чи жарке літнє сонце, якщо перед нами буде троянда яскраво-червоного кольору. Таким чином, поняття "теплохолодність" умовне, його використовують для описування різних колірних відтінків, тому що емоційна особливість кольору найбільш ефективно передається у галузі відчуттєвого сприйняття температури. Існують полярні оцінки щодо теплого і холодного полюсів спектру, в залежності від особистої точки зору спостерігача. Тому жодний список асоціацій не є абсолютним, поки не прийнятий до уваги аспект ототожнення запропонованого кольору конкретною людиною із зовнішнім світом чи з самим собою. Вплив кольору відображається не тільки в емоційній та фізіологічній реакціях людини, він може розширюватися і в сферу її самосвідомості, відбивати особливості "Я-концепції". Досліджено, що більша задоволеність собою, пов'язано, як правило, з перевагою 4 кольорів: зеленого, жовтого, червоного та сірого. Всі психологічні експертизі указують на те, що людина несвідомо використовує кольори в цілях оптимізації процесів емоціональної регуляції та внутрішньо особистої адаптації. Якщо необхідно підтримувати активний стан, перевагу віддають теплим кольорам, якщо треба знизити напруження — холодні. Жовтий і червоний кольори виокремлюють люди з відносно доброю адаптацією та переваженням екстравертних реакцій у соціальній поведінці. Синій і зеленій пов'язані з внутрішнім напруженням та невідомістю майбутнього. Синій — те, що багатьох захоплює на відстані (наприклад, синій птах), червоний — те, що насичує наше тіло (підсмажене рум'яне курча). Червоні продукти харчування ми споживаємо достатньо часто, ніж сині, але у зовнішньому оточенні ми частіше зустрічаємось з синім кольором (небо, вода). В ході досліджень колірно-смакових відповідностей виявлено, що теплим кольорам відповідали солодкий і кисло-солодкий смаки та викликали позитивну емоційну реакцію. Неприємні смаки відповідали темним кольорам. Теплі кольори пов'язані також з приємними запахами квітів та плодів. Зелений колір найбільш виокремлюється серед інших кольорів, відповідає запахам хвої, м'яти, лаврового листу, полину, цибулі та іншої зелені, тут слід говорити про взаємовідповідності, засновані на генетично закладеному механізмі синестезії, тому що всі "зелені" запахи є суто природними. Закономірність по зменшенню "запахи-кольори-смаки" відображає відносну грубість смакового аналізатора порівняно з нюховим та колірним. Як і в просторі кольору , так й і в просторах запахів і смаків однаково розрізняються категорії приємне-неприємне, тепле-холодне, темне-світле. СУБ`ЄКТИВНЕ СПРИЙНЯТТЯ ОБ`ЄКТИВНОГО КОЛЬОРУ Якщо кольори наділені значеннями, тобто несуть деякий психологічний зміст, їхнє вивчення вимагає виходу за межі суто механістичного підходу, сформованого у фізиці. Наявність і специфіка колірної семантики відбиває буття людини у світі і забезпечує відображення об'єктивної реальності у виді суб'єктивного утворення (синоніми — "психологія кольору", "кольоропсихологія"). Об'єктом психосемантики кольору виступає емпірична область різноманітних взаємин кольору з людиною: вплив кольору на фізіологічні процеси в організмі, особливості змін сприйняття параметрів навколишнього середовища під впливом кольору, вплив кольору на емоційний стан, закономірності колірних асоціацій. Різні кольори мають неоднакову здатність викликати психічні реакції. Колірні асоціації залежать від об`єктивних властивостей самих кольорів, а також від властивостей сприймаючого суб`єкту. До об`єктивних властивостей кольору або власних якостей кольору відносяться його чистота, яскравість, форма колірної плями, місце та значення її в картині, матеріал та фактура, тобто основні характеристики кольору. Суб`єктивні властивості або невласні якості кольору можна розподілити на групові та індивідуальні. До групових віднесемо національний фактор, культурні традиції, соціальну належність, до індивідуальних — вік, стать, культурний рівень і освіту, рід діяльності, особливості нервово-психічного складу. Одначе, обраний колір не може однозначно свідчити про інтелект, темперамент чи характер людини, бо існує колір внутрішній та колір зовнішній, а колірні переваги пов'язані з великою кількістю суб'єктивних факторів, котрі визначаються почуттєво-емоційною стороною сприйняття, потрібностями, мотиваціями інтелекту. При цьому суб'єктивні фактори також мають подвійну обумовленість: об'єктивну, яка визначається особливостями колірного впливу інтер'єра та одягу, і суб'єктивну, пов'язану з потрібностями через психосоціальні характеристики та гендер (стать людини). Жінки з ахроматичних кольорів частіше обирають білий та чорний, а чоловіки — сірий. У хроматизмі поняття "стать" відноситься не стільки до тілесних, скільки до духовних ознак. Душа і тіло пов'язані поняттям інтелекту, котрий умовно поділяється на 3 складових, на 3 хроматичних компоненти: свідомість — соціальні приписання, формальна логіка та ін., підсвідомість — естетика сприйняття, творчість та ін., несвідомість — тілесні відчуття. Сьогодні в результаті тисяч досліджень кольору в США, Європі, Росії, Африці, Японії, Індії, Австралії доведено, що кожний певний колір викликає у будь-якої людини будь-якого культурного суспільства не тільки однакове сприйняття, але й однакові реакції: оранжево-червоний на кожного діє збуджуюче, а синій — заспокійливо. В цьому полягає об`єктивна загальнозначущість психології кольору. За думкою Л.Сивика, дослідника Шведського центру кольору, відношення до кольору має солідний історико-культурологічний базис, чим і пояснюється відносно стійке співпадання поглядів різних людей про значення кольорів в оточуючому середовищі. Але Сивик впевнений в тому, що колірні асоціації завжди є унікальними, бо вони залежать від конкретної ситуації, змінюються в часі та тісно пов'язані з людською індивідуальністю. Одначе, важливо з'ясувати відношення кольору і властивостей об'єкту, щоб виключити будь-який "конфлікт почуттів", як то наприклад: "Что теплее- голубой шерстяной носок или красный полиэтиленовый пакет?" «Несобственные качества объективно цветам не присущи, они возникают как следствие эмоциональной реакции, возникающей при их восприятии».   A.Зайцев «Восприятие мира китайцем иное, чем негром. Отсюда искусство — выражение темперамента. Футуризм, а ранее импрессионизм и кубизм искали механизации; вибрации цвета — импрессионизм, давления цветов — Гоген, геометризации форм — Сезанн, сечения плоскостей — Пикассо, движения цвета, последовательного развития его, перемещения — Делонэ, наконец, элементарной техники — русский футуризм. Спектральная расцветка импрессионистов существовала на Востоке в тканях: гамма цветов Туркестана — гамма металлическая или шелка, переливающаяся цветами; гамма Египетская — гамма лунная, дающая градацию темных тонов с яркими белыми и зеленовато-голубыми цветами, имеющими резкие грани; гамма Персии — гамма огня, имеет спектр из желто-красного, желтого и зеленого. Гамма Аравии имеет гамму золота, пурпура, виссоны, черно-фиолетового, белого цветов; гамма Индии — гамма пламени, имеет градацию от темно-коричневых тонов к желтому и от желтого к зеленому. Наконец, гамма Греции — из охры, кобальта и красного; гамма Китая имеет голубой, зеленый и желтый».   Г.Якулов «В живописи есть нечто бесконечное — не могу как следует объяснить тебе, что именно, но это нечто восхитительно передает настроение! В красках заложены скрытые созвучия и контрасты, которые, иначе как для выражения настроения нельзя использовать».   B. Ван Гог Численні дослідження, а також висловлювання художників та поетів дозволяють зробити висновки відносно зв`язку об`єктивних властивостей кольору з реакціями, котрі вони викликають: -чим чистіше і яскравіше колір, тим реакції більш визначені, інтенсивні та тривалі; -складні, малонасичені кольори викликають дуже нестійкі та слабкі реакції; -до найбільш однозначних асоціацій відносяться температурні, вагові та акустичні, так як різні люди оцінюють ці властивості кольору в основному однаково; -до неоднозначних асоціацій відносяться смакові, нюхові, емоційні, сприймальні дотиком, тобто ті, котрі пов`язані з більш особистими почуттями. Тут навіть близькі люди по-різному можуть реагувати на одні й ті ж кольори, на гармонійність або дисонансність їх сполучень; -жовті та зелені кольори викликають найбільш різні асоціації. Але багато психологічних висновків зроблено на основі досить спірних тверджень. У питаннях сприйняття конкретного кольору, психологи підходять індивідуально до кожної людини. Справа в тому, що конкретний колір у кожного асоціюється з конкретним образом, чи річчю, подією в його житті і знаходиться в підсвідомості людини. А ці асоціації можуть бути різними — як позитивними, так і негативними. Це відноситися не до всіх кольорів підряд, а тільки до деяких основних (у всіх по-різному). Також сприйняття кольору може носити тематичну спрямованість. Наприклад, червоний. У технічній області він символізує небезпеку, а в області моди чуттєвість і сміливість. Якщо взяти червоний колір у природі, то, швидше за все, він викликає асоціації з насолодою спілих ягід. А в соціальній сфері він змусить згадати про комунізм, але в жителів інших країн цього може і не бути. Вийшла досить різноманітна картина асоціацій. Тому приходиться бути обережним у виборі кольору для кожної конкретної ситуації й уникати тиску одного суцільного кольору, не продумавши тематику. Може бути, у найважливішого клієнта він викличе зовсім негативні асоціації. Загальна оцінка кольору може відрізнятися від оцінки його у конкретній ситуації. З точки зору фізіологічного впливу усі кольори та їх сполучення можна розподілити на 2 групи: -прості, чисті та яскраві кольори, контрастні сполучення; -складні, малонасичені кольори, а також ахроматичні та нюансні сполучення. Кольори І групи діють як сильні, активні подразники. Вони задовольняють потребам людей зі здоровою психікою, невтомленою нервовою системою. Це діти, молодь, люди фізичної праці, люди з кипучим, палким темпераментом та прямою натурою. Ці кольори та їх сполучення ми зустрічаємо у дитячої творчості, у моді для молоді, у народному мистецтві усіх країн, у мистецтві художників-революціонерів, що ламали канони. Кольори ІІ групи більш заспокоюють, вони викликають складні, неоднозначні емоції, їм необхідно більш тривале споглядання для більш повного сприйняття, вони задовольняють потреби у витончених відчуттях, а така потреба виникає у суб`єктів високого культурного рівня. Цім кольорам віддають перевагу люди середнього та похилого віку, інтелігенція, люди з тонко організованою нервовою системою. Складні кольори та їх сполучення зустрічаються у європейському костюмі, в інтер`єрах житлових приміщень міської інтелігенції, у мистецтві стилів рококо, бароко, модерн та у сучасній проектній графіці. У мистецтві роль кольору значно складніше, ніж точна передача кольорового різноманіття життя, у мистецтві колір ще виражає відношення художника до зображеного, і якраз ця особливість художнього перетворення дійсності — колір реальний і колір відношення — характеризує тут роль кольору (розд. "Колір в образотворчому мистецтві"). Китайські художники вважали, що "…живопись — это не простая копия действительности, а ее понимание в зависимости от душевного состояния художника в момент созерцания этой действительности". "Четыре времени года" Весенней водою озера полны, Причудлива летом предгорий стена, Струится сиянье осенней луны, Свежа в одиночестве зимнем — сосна.                              Гу Кайчжи У художній освіті ця подвійність кольору у мистецтві раніше, та часто й тепер зовсім не враховувалась. Довгий час у програмах "Малювання" викладачі надавали завдання такого типу: "Підібрати колір томату, моркви" або "Підібрати колір заходу сонця". Не існує двох однакових морквин, двох заходів одного кольору. Вимагання схеми "відповідального" кольору формує стереотип, а не розвиває спостереження. Психологи провели порівняльний аналіз використання кольору дітьми різних країн, і виявилася дивовижна постійність у виборі кольору для зображення красивого та некрасивого. Це дозволяє зробити висновок, що колір безумовно виражає відношення малювальника до того, що він малює. Позитивно-емоційне відношення малюка до предмета виражається яскравими, чистими, насиченими кольорами; "погане" і "некрасиве" зображається неуважно, охайно та обов`язково чимось темним. КРАСИВІ: червоний вовк, червона корова, блакитний кінь, блакитне кошеня, жовтий ведмідь. НЕКРАСИВІ: чорні люди, чорний тигр, чорний вовк, темно-синя Баба Яга, чорні чудовиська. З кожним роком підростання дитини їй все більше для вирішення художніх задач буде необхідно вдивлятися у реальне життя, бачити реальні пропорції, колір, форму, простір. Але саме реальні, а не схеми та штампи, покладені на реальність. "Цветные слова" У травы — зеленые слова, И слышны они едва — едва. А у ветра — синие слова И от них кружится голова. А у солнца — столько ясных слов, Красных песен, золотых стихов! Всех друзей сегодня я зову Слушать солнце, ветер и траву!                              Г.Сапгир "Цвет осени" Желтою-желтою вызрела дыня. Желтая груша упала в траву. Желтое солнце сквозь тучи худые Миру являет небес синеву. Желтая осень на желтых дорогах, Желтые листья с березы летят. В желтую Африку птиц я с порога Желтым платком провожаю, грустя. Желтую краску роняет природа Желтой росою на желтый песок. Желтыми каплями желтого меда Красит у осени желтой висок.                              А.Линев Дитячий малюнок. Сонячний день Емоції активно сприяють як формуванню художнього образа, так і його сприйняттю. Завдяки їм художник поетапно оцінює свій результат. У цьому випадку вони відіграють роль зворотного зв'язку, що сприяє формуванню предметного художнього образа. Ще більше значення емоції здобувають у процесі художнього сприйняття. Сприймаючий суб'єкт, на відміну від художника, відразу, а не поетапно, осягає художній образ об'єкта. Так, у глядача, що розглядає художню полотнину, виникає ілюзія чисто психічного, емоційного переживання, у якому сховані як оформлений художником матеріал картини (біологічний рівень), так і предметність художнього образа (соціальний рівень). Поряд з емоційним фактором в акті художнього сприйняття має істотне значення також і фактор асоціативний. Виразність почуттєвого образа залежить від "первинної" виразності матеріалу і, подібно художньому образу, зв'язана з уявою й асоціативною здатністю сприймаючого суб'єкта. Дія кольору і специфіка його внутрішнього значення не залежить від відношення людини до нього. Колір може подобатися чи не подобатися, але характер його впливу на психіку залишаються незмінними, не залежними від стану організму на момент впливу. Таким чином, символічне значення кольору, його "психологічний код" дійсно об`єктивні і не залежать від місця того чи іншого кольору в ряді індивідуальних уподобань. Важливе значення для характеристики людини та її психологічного стану має вибір нею того чи іншого кольору. Психологи у таких випадках використовують колірний тест, складений швейцарським психотерапевтом М.Люшером наприкінці 40-х рр. ХХ ст. Люшер розробив основи функціональної психології кольоросприйняття. Його колірний тест спрямований на вивчення ситуативного емоційного стану особистості та її адаптації до різних соціально-психологічних ситуацій. Ця методика майже півстоліття успішно використовується багатьма педагогами, психіатрами та психологами у всіх країнах світу для дослідження особливостей психології різних професійних і етнічних груп. В основі тесту лежать фундаментальні закономірні зв'язки між різноякісними колірними енергіями та певними психічними процесами, станами та явищами. Згідно Люшеру: ЧЕРВОНИЙ колір — людина довірлива, але дуже емоційна та агресивна. Взагалі червоний символізує енергію, виражає життєву силу, творчу натуру, активну діяльність, прагнення до успіху, лідерства, бажання всіх життєвих благ. Невизнання червоного означатиме фізіологічне та нервове стомлення. ЖОВТИЙ — оптиміст, який виказує дружелюбство, але постійна усмішка на його обличчі це частіш всього маска, за якою сильна внутрішня напруга. Перевага до жовтого свідчить про надії та очікування великого щастя, мрії про нове майбутнє. СІРИЙ — розподіляючий, відсторонений, звільняючий від обов`язків. ТЕМНО-СИНІЙ свідчить про те, що людина боязлива та слабка, але може бути небезпечна, коли хто-небудь встане на її шляху. Колір спокою, умиротворення, чутливості та поранення, довіри та відданості. ЗЕЛЕНИЙ — колір "еластичної напруги", виявляє витривалість, цілеспрямованість, постійність світогляду. Перевага до зеленого також свідчить про точність, критичний аналіз, логічне мислення, відстоювання своїх позицій. ФІОЛЕТОВИЙ — хисткий колір, емоційно неврівноважений, що виявляє нереальність бажань та намагання вражати інших. БРУНАТНИЙ — символізує почуттєву основу відчуттів. У випадку фізичного дискомфорту або захворювання стає домінуючим. ЧОРНИЙ вказує на ту чи іншу форму екстремальної поведінки, протест людини проти існуючої ситуації та готовність діяти нерозумно та безрозсудно. Часто вибір кольору практично нічим не обумовлений і не обмежений. Якого кольору повинний бути особистий автомобіль? Та якого завгодно. Він може бути і білим, і чорним, і червоним, і синім, як і телефонний апарат чи пилосос. А ось американський психолог Б.Шварц стверджує, що про деякі характерологічні особливості людини можна судити на основі кольору його автомобіля. Наприклад, власники червоних та жовтих машин — оптимісти, життєлюби, що вважають себе щасливими. В зелених їздять любителі природи та реалісти. Сині обирають люди із врівноваженим характером, білі — консерватори, чорні — ділові люди. Сірі та срібні до смаку самозакоханим людям, а брунатні обирають поважне подружжя та батьки великих родин. Таким чином, встановлено, що й чоловіки, і жінки віддають перевагу будь-якому одному кольору чи двома-трьома, у більшості випадків чоловіки — холодним відтінкам, а жінки — теплим. Частіше жінки обирають білий та чорний, а чоловіки — сірий колір. Часто колірні уподобання можуть змінюватися в залежності від сприйняття кольору у конкретній ситуації: одяг, взуття, машина, інтер'єр, предмети побуту. Позитивне чи негативне відчуття від кольору може змінюватися протягом часу, але завжди колір, який подобається людині, може багато розповісти про її характер та емоційний склад. Деякі психологи стверджують, що "холодні" кольори свідчать про спокій, ніжність, апатичність, смуток, а "теплі", навпаки, про силу, владність, активність, радісність. БІЛИЙ — це синтез усіх кольорів, тому він з`являється "ідеальним" кольором, кольором "мрій", символом чистоти. Він одночасно передає блиск світла і холод льоду. Цьому кольору, котрий нікого не відштовхує, може віддати перевагу людина з будь-яким характером. ЧОРНИЙ — протилежить білому. Це колір невпевненості, що символізує похмуре сприйняття життя. СІРИЙ — улюблений колір розсудливих та недовірливих натур, котрі довго думають перед прийняттям важливого рішення. Це також нейтральний колір, котрому віддають перевагу ті, хто боїться дуже голосно заявити про себе. Якщо сірий колір не подобається, це показник імпульсивного, легкодумного характеру. ЧЕРВОНИЙ — колір пристрастей. Людина, яка любить цей колір — смілива, вольова, власна, гаряча та суспільна. І навпаки, люди, яких цей колір дратує, бояться сварок, часто самотні, мають "комплекси". ОРАНЖЕВИЙ — улюблений колір людей, які мають інтуїцію, пристрасних мріятелів. Колір життєрадісності, успіху та удачі. БРУНАТНИЙ та всі його відтінки — колір землі, йому віддають перевагу ті, хто твердо та упевнено встав на ноги, хто цінує традиції, батьківщину. Якщо цей колір неприємний, це свідчіть про прихованість людини, про її самолюбство, егоїзм. ЖОВТИЙ — символізує спокій, невимушеність, простоту у відношеннях між людьми, інтелігентність, суспільність, допитливість, сміливість, легке пристосування, бажання подобатися та притягати до себе людей. РОЖЕВИЙ — колір життя, всього живого, він каже про необхідність кохати та бути добрішими. Ці люди дуже емоційні та неврівноважені. СИНІЙ — колір неба, його звичайно пов`язують із духовним підвищенням людини, його чистотою. Він подобається людині скоромній, емоційній, котрій часто необхідно відпочивати, їй дуже важливо відчуття впевненості, доброзичливості оточуючих. У неприбутті цього кольору розкривається людина, котра хоче справити враження, що вона може абсолютно все на світі (тобто дуже самовпевнена). ФІОЛЕТОВИЙ — колір філософів і поетів, колір високого інтелектуального рівня. Але питання колірних уподобань дуже складне, не можна раз і назавжди дати "ярлик" людині, засновуючись тільки на основі кольору її одягу чи автомобілю. Проста зміна кольору одягу чи інтер`єру пов`язана з новим сприйняттям світу. І ведома кольором душа відчуває це. У нашому намаганні краще пристосуватися до партнеру, до сім`ї, до колективу, до друзів. Колір грає роль предметних емоцій, тобто кольором одягу чи машини ми частіше всього передаємо те, чого не можемо сказати оточуючим. Але не із-за сорому чи страху, а тому, що не можемо виразити словами все реально відчуте нами. Словами можна передати свідоме, кольорами — несвідоме. Та й можливо чи ні передати словами наповнення своєї душі — все своє відношення до всесвіту, до себе, до оточуючих? По-перше, кольори відображають існуючі поведінку та сутність людини, по-друге, уподобання до будь-яких кольорів свідчить про необхідність до "зміни кольору", тобто про проходження визначених етапів розвитку людини. Тому кольоротерапевту насамперед необхідно вияснити причину, за якою пацієнт обирає колір. Наприклад, може бути обраним колір, що відповідає існуючим характеристикам темпераменту, чи колір, завдяки котрому людина отримує не вистачаюче енергетичне або інтелектуальне "підкріплення". Люшеровська методика дає підстави полягати, що обидва вибори взаємопов`язані та принципово неподільні. Колірна задача нашого інтелекту полягає в усуненні чи послабленні неблагодійного впливу. Так і з`являються кольори нашого одягу — у виборі кольорів бажаних і в знищенні кольорів небажаних. Спочатку людина суміщає кольори душі та одягу у якості єдності, що подобається, коли ж наступає колірна втома від цього, то колір змінюється на контрастний, щоб через нейтральний сірий перейти до нового етапу свого життя, до нового кольору душі, а потім і одягу. Душа й тіло з`єднані поняттям інтелекту, який умовно поділяється на три складових, на три хроматичних компоненти: свідомість — соціальні установи, традиції, підсвідомість — естетика сприйняття, творчість, несвідомість — тілесні відчуття. Докази різної дії кольорів на осіб з різним характером наводилися В.Бехтерєвим, Е.Гейлом, Е.Беббітом та багатьма іншими — наприклад, стан хворих, страждавших від меланхолії, погіршувався у синіх та зелених кімнатах та значно покращувався у червоних. Зокрема, вони стверджують, що під тривалим впливом синє-зелених кольорів й холерик може стати флегматиком. Так зовнішній колір або знищує, або послабшує колір внутрішній. Так кольори одягу, що ми обираємо, виховують та лікують нас. Поляризація емоційних оцінок по відношенню до теплих і холодних полюсів спектру (за Л. Яньшиним) У функціональній психології уподобання до тих чи інших кольорів визначається шляхом тестувань, де сприйняття та подоба кольору поділяється на дві групи: колір умовний, абстрактний, та колір у конкретній ситуації, бо кольорові уподобання пов'язані з величезною кількістю суб`єктивних факторів, що визначаються відчуттєво-емоційним біком сприйняття, потребами та мріями. Кольоротерапія поки ще не зовсім популярна у сучасній медицині, яка відноситься до неї вельми скептично, незважаючи на наявність величезних фактичних даних. Але велика кількість експериментів підтверджує істинність знань древніх. Можливості колірного впливу з метою корегування психічного стану та самовідчуття просто фантастичні, але необхідно підпорядковувати його даним єдиного колірного тесту. Медики стверджують, що колір пілюль значно "впливає" на лікувальний ефект: цікаво — червоні, жовті та оранжеві пілюлі сприймаються хворими як стимулюючі, блакитні та зелені — заспокійливі, а ось світло-блакитні (в експериментах суміш крейди з цукром) як добре снотворне. Останні дослідження виявляють, що чим більш насичений колір фруктів та овочів, тим більше в них лікувальних, оздоровчих речовин. Тому рекомендується кожний день їсти по одному фрукту і овочу всіх 7 кольорів, але досить важко буде знайти голубику чи ожину. Важливий колір сону: перевага синіх і зелених тонів свідчить про здоров`я, чорних — про наближення депресії, червоних — про можливість інфекційних захворювань з високою температурою. Цікаві дослідження про колір тарілки та апетит: БІЛИЙ посуд сприймається як нейтральний, на ньому мають гарний вигляд всі страви; ЖОВТИЙ і ОРАНЖЕВИЙ — "апетитні" кольори, які є гарним фоном для всіх фруктів; ЧЕРВОНИЙ відвлекає увагу від процесу їжі та не посилює апетитність страв. Краще обрати білий посуд з червоним малюнком чи візерунком; БЛАКИТНИЙ сприяє роздумам і серйозним принциповим дискусіям за столом. Не підходить до чаю і кави. Взагалі синій посуд зменшує апетит, завдяки чому можна менш з`їсти; ЧОРНИЙ досить елегантний та вишуканий, але більшість людей неадекватно реагує на цей колір посуду — вся їжа здається несмачною та навіть небезпечною. Психологи також рекомендують "кольоротерапію" одягу: ЖОВТИЙ посилює концентрацію уважності, стимулює роботу мозку, "уселяє" оптимізм; СВІТЛІ БЛАКИТНИЙ ТА БЕЖЕВИЙ втихомирять і заспокоять надмірно роздратованих; ПУРПУРОВИЙ "надасть" хазяїнові багату кількість геніальних ідей (пригадайте історично відомий пурпуровий колір мантій королів); ОРАНЖЕВИЙ значно підвисить енергію для виконання важких та негайних справ; ЧОРНИЙ ТА ТЕМНО-СИНІЙ надають респектабельний вигляд та сприяють рішенню важливих ділових проблем, чорний колір особливо підкреслює інші кольори та відтінки; СИНІЙ і ФІОЛЕТОВИЙ сприяють спогляданню та роздумам, навівають фантазії, тому часто казкові персонажі, чарівники та фокусники одягнені в одяг цих кольорів; БІЛИЙ — колір чистоти не тільки гігієнічної, але й духовної, колір досконалості; ЧЕРВОНИЙ допоможе боягузам набратися рішучості та сміливості, а у випадку повного падіння сил рекомендується червоний одяг; ЗЕЛЕНИЙ створює у самого хазяїна і всіх оточуючих заспокійливий настрій, дає надію, почуття гармонії, безпеки, вільності. Дія кольору на поведінку та характер особистості Відповідність основних кольорів типам темпераменту Цікаве явище — колір у моді. Багато-які відомі модельєри вважають, що колір одягу виражає внутрішню красу людини. І тут теж існують кольорові уподобання та асоціації: СИНІЙ — самий улюблений колір європейців, займає значну частину в кожній колекції. Хоча синій холодний колір, проте для більшості він асоціюється з гармонією, дружелюбністю, тугою за далеким і прекрасним країнам; ЧОРНИЙ — звичайно пов`язується з елегантністю, має деяку ауру сили і тим самим робить нас трохи сильніше. Цей колір є актуальним завжди. Різні стилі — діловий, елегантний, спортивний, вечірній, авангардний — велику увагу приділяють саме цьому кольору як найпрактичному, універсальному щодо всіх випадків життя та пір року. Велика кількість відтінків від вугільного до графітового, що іскриться, фактурних ефектів дає політ фантазії; ФІОЛЕТОВИЙ — завжди є присутнім у колекціях більшості екстравагантних дизайнерів, вважається кольором оригінальності, розкоші марнославства і фантазії; БІЛИЙ — колір чистоти, він як би повідомляє людям: "Незважаючи на сильну спеку, мій одяг все ж таки в ідеальному порядку". «В период потрясений, когда смешались все понятия, многие свыклись с темным фоном наших интерьеров. Но творения нашей эпохи, столь дерзкой, опасной, столь воинственной и побеждающей, казалось бы, ждут от нас, чтобы мы научились жить и мыслить на светлом фоне БЕЛЫХ стен».   Ле Корбюзьє БІЛИЙ — зосередження всіх кольорів, доведення їх до абсолюту-сяйва. Білий — мовчазний. Але це мовчання наповнене величезними можливостями. Білий — колір добра і всього позитивного. День, простір і світло, чистота, відкритість і чесність. Білий, як гасло: "Наші наміри чисті, нам нема чого ховати". Білий, як колір творчості. Ідеї починаються з білого листа паперу, з білого полотна чи з білого екрана монітора. І на білому тлі в голову можуть прийти найяскравіші думки. Говорять, що білий колір — це не колір, білий колір — це філософія. Він може бути теплим і холодним, блискучим і переливчастим, перламутровим і матовим. Він такий, яким ми його хочемо бачити в даний конкретний момент. Сьогодні ми хочемо білого, тому що в ньому укладена сама безвинність, сама бездоганність, сама вишуканість. Крім того, у ньому є і романтизм, і сентиментальність, і строгість, і класична стриманість. Загалом, у ньому є всі те, що кожен з нас хоче побачити навколо й усередині себе. Саме тому білий — більше чим просто колір. Про всяк випадок заглянемо в енциклопедію: "Колір ахроматичних поверхонь, що відбивають максимум світла, називається "білим". Незважаючи на те, що по такому визначенню "білими" можуть виявитися предмети, що при безпосереднім порівнянні дають різні колірні відчуття, серед ахроматичних кольорів об'єктів, що не випромінюються, білий колір займає надзвичайний стан. Поверхні з білим фарбуванням часто служать своєрідними "еталонами": вони завжди відразу впізнаються і саме зіставлення з ними, поряд з адаптацією ока, дозволяє несвідомо проводити виправлення на освітлення. При впізнанні кольорів об'єктів у відсутності "еталонних" білих поверхонь вирішальну роль грають т.зв. колірно-тональні співвідношення, що дає зіставлення об'єктів, які розрізняються за світлістю. -Білий голуб — символізує світ, Святий дух -Білий прапор — добровільну здачу, перемир'я -Білий — божественний колір, колір очищення від гріхів, хрещення і свят Різдва, Великодня і Піднесення -Білий — і сьогодні є символом світла, чистоти та істини -Білий — колір радості і свята. Вираз "біла ворона" відомий всім, а от що таке "білий слон"? Цей вислів прийшов до нас із древнього Сіаму. Щоб позбутися від неугодного придворного, король Сіаму дарував йому великого білого слона. Вартість прокорму тварини швидко розоряла придворного, а позбутися від царського подарунка було неможливе. З тих пір велике, значне, але марне придбання називають "білим слоном". "Показати біле перо" — виявити боягузтво. Вираження прийшло з півнячих боїв. Було замічено, що півні з червоним і чорним фарбуванням виривають пера з хвостів більш боягузливих білих півнів. Цікаво, що слово "кандидат" походить від латинського "сліпуче білий". В архітектурі білий колір прокреслює конструктивні деталі, стає фоновим полем для темних деталей, розширює простір, розсовує границі. Починаючи з епохи Відродження і по нинішній день, він є самим затребуваним, самим актуальним в Європі. Пам'ятаючи про традиції, як не згадати гоголівські "Вечори на хуторі біля Диканьки", де основний колір — це білий у ночі. На Україні раніш вважали, якщо хата побілена, значить хазяїн справжній. В архітектурі екзотичної Японії білий колір виступає в новій якості — вирішує не тільки архітектурну, але і філософську задачу. У японському інтер'єрі (і в першу чергу, у житловому) носієм білого кольору є найчастіше папір, що використовується і для внутрішньої ширми-екрана, і для заповнення зовнішніх віконних прорізів. Папір не тільки забезпечує яскравість і білизну відбитого світлового потоку, але і пропускає його через себе, розчиняє його. Білий колір здобуває розтягання за яскравістю, зм'якшуючи протиборство світла і тіні, включаючись в ту філософську гру, що характерна для японської архітектури. У сучасній архітектурі функції білого кольору змінюються і розширюються. У Корбюз`є білий колір — це тло для виявлення гри насичених і відкритих кольорів, їх активності. У 60-і рр. білий колір широко використовувався як цвіт-компаньйон для підкреслення колірної м'якості і вишуканості природних оздоблювальних матеріалів, для виявлення складності колірних і текстурних переходів деревини, краси природного каменю, кераміки і т.д. Прихильники білого кольору легко впадають в екстаз, у них сильно розвити уява, віра, релігійність. Вони віддають уподобу спокою і світлу. Їх характеризує полярність — віддалення і наближення, співчуття і відчуженість. Особи, що віддають уподобу білому, мрійливі, як правило, володіють парапсихологічними здібностями. Вони чудово сполучать у собі силу Лева з обережністю Змії. В їхніх інтересах не культивувати і зовсім зжити в собі таке почуття, як заздрість і інші низинні якості душі. Так що білий колір прийшов у наше життя владно і наполегливо, вторгаючись в самі віддалені побутові її складові, прикрашаючи її своєю легкістю. Він прийшов і негайно завоював наші серця, і спустошив наші гаманці, тому що, напевно, кожний з нас знудьгувався по забутій безвинності дитинства, коли білими були ніжні мережива на білизні дітей, білими були накрохмалені скатертини на старомодних круглих столах, білими були атласні простирадла під балдахінами королівських опочивалень. КОЛІР, МУЗИКА, СЛОВО. ЯВИЩЕ СИНЕСТЕЗІЙ Фиолетовые руки На эмалевой стене Полусонно чертят звуки В звонко-звучной тишине.                              В.Брюсов Що може колір? Як навчитись дивитись на світ очима художника і бачити велике розмаїття кольорів та відтінків? Як за допомогою кольору передати радість, смуток, красу? Чи є зв`язки між словом і кольором? Якого кольору слова та звуки? Чи дійсно існують співвідношення між звуком, словом і кольором? Наскільки стійкі такі асоціації? Чи залежать вони від індивідуального сприйняття? Природа мистецтва універсальна, між його різними видами існує глибинний взаємозв`язок. Перефразуючи відомого музикознавця й композитора Б.Асаф`єва, можна сказати, що живопис — це теж мистецтво інтонованого смислу, тільки зупиненого на мить і тому отримавшого зоровий образ. Звідси й музику, й образотворче мистецтво часто описують за допомогою загальних понять: ритм плям, рисунок мелодії, барвність музики, мажорний колір, інтонація картини. І тут виявляється особлива роль поетичних метафор в посередництві між музичним та образотворчим досвідом — маючи, як і музика, інтонаційну природу, поетична мова знаходить вихід одночасно як на естетичні емоції, так і на уяву, сприяючи їх взаємодії, взаємовпливу та взаєморозвитку. Ось чому у даному навчальному посібнику про колір так багато інформації про сприйняття музики, мистецтва взагалі, літератури. Навчальні завдання спрямовані на розвиток емоційного життя майбутнього художника та на розвиток здатностей образно мислити. Весь комплекс вивчення кольорознавства має творчий розвиваючий характер. Цікаве для художника явище являють собою колірні синестезії. Синестезія означає "співвідчуття", наприклад, при звуках музики виникають відчуття кольорів або при спостереженні кольору уявляються будь-які звуки, смакові відчуття, сприймальні дотиком. "Синестетичне відчуття" було знайомо людям тонкої психічної організації у всі часи. Ось як відчували світ японські поети у віршах хоку (трирядкових) і танка (п'ятирядкових): Сумрак над морем. Лишь крики диких уток вдали Смутно белеют. Льют майские дожди. И ветер в листьях сливы Свежо зазеленел. У белой росы Цвет только один. Как же она Красит листья деревьев В тысячи цветов? Взагалі більшість японських зображень на площині можна визначити як "кольоровий туман і витонченість". Ще один ключ до розуміння філософії японського мистецтва — національні і релігійні особливості сприйняття дійсності японцями, зокрема, більш емоційне до неї відношення (у порівнянні з більш раціональним європейським). Характерна риса японського менталітету — уміння активно сприймати художній образ, домислюючи його і співчуваючи разом з автором. Це пояснює лаконічність і разом з тим багатозначність та багатоплановість, символізм, властиві, наприклад, японським садам. Причому уміння буквально читати сховані символи зовсім не важливо, важливий лише власний стан, власне занурення в атмосферу саду. Можна навести цікавий приклад із сучасної реклами — створення "японського" настрою для торгової марки "Це кава". Пакування кави у пакетиках з різноманітними смаками містить вірші у стилі хоку, наприклад: Розтанув шоколад в обіймах кави — згадую дитячі мрії. Відомо за словами сучасників, що Ґете відчував "фактуру" кольору та його "смак". Французький поет А.Рембо (ХІХ ст.) прославився своїм сонетом "Голосні": А — черный, белый — Е, И — красный, У — зеленый, О — синий; тайну их скажу я в свой черед. А — бархатный корсет на теле насекомых, Которые жужжат над смрадом нечистот. Е — белизна холстов, палаток и тумана, Блеск горных ледников и хрупких опахал. И — пурпурная кровь, сочащаяся рана Иль алые уста средь гнева и похвал. У — трепетная рябь зеленых волн широких, Спокойные луга, покой морщин глубоких На трудовом челе алхимиков седых. О — звонкий рев трубы, пронзительный и странный, Полеты ангелов в тиши небес пространной — О — дивных глаз ее лиловые тучи. Що це — фантазія поета? Чи особливість сприйняття звуків тонкої поетичної душі? Чи голосні дійсно зафарбовані у нашому сприйнятті? У ході багато численних експериментів щодо відповідності кольорів та звуків було виявлено ряд закономірностей: для більшості інформантів А — густо-червоний, Я- яскраво-червоний, О — світло-жовтий чи білий, Є — зелений, І — синій, У — темно-синій чи фіолетовий, Ю — блакитний, бузковий, И — темно-брунатний чи чорний. Частотність визначених звуків у тексті і обумовлює його емоційну пофарбованість. До речі, за спостереженнями французьких психологів, звук "А" й для французів червоний. Отож, Рембо у своєму сонеті продемонстрував чи сугубо індивідуальні асоціації чи просто пооригінальничав. Кажуть, що поет сам сміявся над тими, хто всерйоз сприймав ці вірші. Один студент філологічного факультету написав на тему сонета власну варіацію: Я вижу яркий свет, когда кричат, Я слышу крик, свет яркий созерцая. Все звуки светятся, и все цвета звучат, И ныне я их тайны раскрываю. А — красная рубаха палача, А — ахает толпа, на казнь взирая. Ы — черный бык, мычащий по ночам. О — осень: крона клена золотая. Е — это свежесть молодого лета, Зеленый переплет Есенина и Фета. И — птичий свист над синею рекой. У — это грустный свет зелено-синих Очей ее, глубоких, как пучина. У — это гулкий цвет волны морской. Німецький письменник Шлегель (ХІХ ст.) також відчував "пофарбованість" звуків: "А — соответствует светлому, ясному, красному и означает молодость, дружбу, сияние. И — отвечает небесно-голубому, символизируя любовь и искренность. О — пурпурное, Ю — фиолетовое, У — ультрамарин". «Если сравнить утро с каким-либо иным временем дня, — оно является наиболее влажным, голубым по цвету, прозрачным по воздуху; не отбрасывающим резких теней от предметов, но погружающим все в голубое. Если искать стихию, которая была бы наиболее близка к такому состоянию, — это вода, ибо после неба это та стихия, которая в спокойном состоянии отражает цвета, сообщая им прозрачность. В этом случае луч солнца, воздух, небо, вода, природа и человек, животное и растение — все объединено одним общим движением, одной призмой цвета. Странами, имеющими эти призмы, являются страны Востока: Корея, Япония и Китай или как они себя называют: Страна Утреннего Покоя, Страна Восходящего Солнца и Небесная Империя. Все эти понятия связаны с чувством легкого голубого цвета, влаги и воздуха — так же, как ни у кого из людей, живших когда-либо, не было связано представление об утре с чем-то тяжелым и знойным».   Г.Якулов «Лиризм "Золотой осени" Левитана создан цветом. В сочетаниях оранжевого, желтого, синего, изумрудно-зеленого много цветовой радости, но тонкая связь этих цветов в колорите картины содержит и ноту печали. Можно подумать, что краски пейзажей Левитана кажутся грустными, задумчивыми и радостными благодаря изобразительной стороне этих картин, благодаря тому, что они изображают картины природы, связанные у нас с этими чувствами. Но причина эмоционального воздействия цвета лежит глубже. Из тысячи цветовых сочетаний, которые мы видим в картинах осени, Левитан выбрал одно. Он почувствовал, что этот аккорд красок сам по себе эмоционален, и он усилил его эмоциональное звучание».   М.Волков У творах образотворчого мистецтва емоційне сприйняття кольору ускладнюється змістом роботи. Важливо, що конкретна ситуація картини змінює звучання даного кольору не як завгодно, а тільки на прямо протилежне взагалі прийнятому (Ван Гог, С.Далі). В картинах Ван Гога фарби — активний психологічний фактор, вони стають засобом створення настрою. Сам Ван Гог описує свою задачу в картині "Нічне кафе": "В своей картине я пытаюсь выразить, что кафе — это место, где можно сойти с ума и совершить преступление. Я стремлюсь этого достигнуть, противопоставляя мягкому розовому кроваво-красный и нежно-зеленому — кричаще-желтый тон". В абстрактному експресіонізмі існували різні напрямки: від яскравих і темпераментних сюжетних робіт чистими колірними плямами до композицій з передачею кольором, плямами та лініями різноманітних містичних уявлень або вибуху енергії. В. Bан Гог. Нічне кафе Київська сучасна мисткиня Іва Павельчук має впевненість, що її творчість — це спосіб вияву стану душі, внутрішнього "опромінення світлом", спосіб передачі живих малярських імпульсів. У циклах "Палітри" і "Колір" (1995-2000 рр.) велися пошуки динаміки "колірного звучання", наголос робився на фізично-оптичній сутності барви та виявлення впливів Кольору на людину. Через це Колір виступав як реалізатор власних мрій, бажань, стаючи індивідом, що "диктує" волю, набуває якостей одухотвореної матерії. Зароджувалися тим самим багатогранні здатності кольору до самостійного життя. Серія колористичних робіт Павельчук стверджує символічну наповненість кольору, його здатність до перевтілень у нові емоційні стани. Це яскраво підтверджують назви картин "Туга Червоного за яскраво-Блакитним", "Час, коли від Червоного залишилася тільки назва", "І Фіолетовий був Червоним", "Етнічна Батьківщина Жовтого" та інші. Енергетика, образна суть в ньому закладені — це переконливо доводить Іва Павельчук кожним новим твором, розширюючи межі колористичного буття українського малярства. І.Павельчук. Туга Багата кольоро-звуковими образами поезія Лермонтова, Пушкіна, Блока, Єсеніна, Хлєбнікова, Набокова, Брюсова, Ахматової та зарубіжних письменників-символістів Рембо, Верлена, Бодлера. У романах Ремарка також багато колірних образних порівнянь, наприклад "...яблочно-зеленое небо". Золотий, жовтий, блакитний та синій — самі улюблені кольори Єсеніна, ними він характеризує численні зображені предмети і явища. Последние лучи заката Лежат на поле сжатой ржи. Дремотой розовой объята Трава некошеной межи.                              О.Блок На небесном синем блюде Желтых туч медовый дым. Грезит ночь. Уснули люди, Только я тоской томим.                              С.Єсенін О Русь — малиновое поле И синь, упавшая в реку, — Люблю до радости и боли Твою озерную тоску.                              С.Єсенін И небо и серое море Уходят в немую безбрежность. Так в сердце и радость и горе Сливаются в тихую нежность. Другим — бушевания бури И яростный ропот прибоя. С тобой — бесконечность лазури И ясные краски покоя.                              В.Брюсов Желтым шелком, желтым шелком По атласу голубому Шьют невидимые руки. К горизонту золотому Ярко-пламенным осколком Сходит солнце в час разлуки.                              В.Брюсов …а за окнами мороз И малиновое солнце Над лохматым сизым дымом…                              А.Ахматова Волги синяя овчина На плечах богатыря…                              В.Хлєбніков Існує стійкий та простий зв`язок звука з кольором: З — зелений, Ж — жовтий, С — синій, Ф — фіолетовий. Але вважати це закономірністю не можна. Взаємозв`язок букви та кольору більше виявляється через слова та поняття: О — хмара, молоко, білий; Р — революція, кров, боротьба, червоний; Ж — жук, трава, зелений; А — початок, світлий, рожевий. Кожен звук може мати й свою фактуру: Х — невизначена, неохайна; О — м`яка та повітряна; Л — фантазійна, орнаментальна, Ш — шуршача, шумна, пухнаста. Глибшає далеч. Річка синіє, Річка синіє, зітхає, сміється… Де вас подіти, зелені надії? Вас так багато — серце порветься!                              М.Рильський Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щастя у душі моїй.                              В.Сосюра Українська моя рідна мово, В кожнім слові твоїм — цілий світ! Бачу барви у нім веселкові І калини червоної цвіт. А ще небо блакитне, бездонне, І Ярило, й пшеничні поля, Плескіт рік, шум гаїв невгамовний — Вся моя українська земля!                              Ю.Павленко Абат Кастель (XVIII ст.), захопившись вченням Ньютона про кольоромузичні паралелі, збудував "колірний орган". Цей інструмент складався з багатьох склянок, наповнених розчинами фарб. Позаду вони освітлювались свічками. Склянки були закрити спеціальними клапанами, об`єднаними з клавіатурою. Сучасники писали, що "...красоту являющихся цветов описать нельзя, они превосходят самые драгоценные каменья. Также невозможно выразить приятности ощущения глаза при различных аккордах цветов". Багато які музиканти та композитори мали "колірний" слух. Російський композитор Скрябін до музичної поеми "Прометей" написав "партію світла", тобто світлове супроводження музики. Серед живописців, які гостро відчували кольоромузичні співвідношення, можна назвати Чюрленіса, Лентулова, Кандінського. В історії мистецтва є безліч різноманітних прикладів співвідношення музики та образотворчого мистецтва. Серед них: Мусоргський "Картинки з виставки", Шамо "Картинки російських живописців", Леся Дичко "Ранок стрілецької страти" (Суриков), "Понад вічним спокоєм" (Левітан), "Килим-літак" (Васнецов) та інші, створені під враженням полотен художників. "Острів радості" Дебюссі — музичне враження на картину Ватто "Острів Цецери". Велике значення музика мала в творчості Рєпіна, Крамського, Сурикова, Васильєва, Левітана. Знамениті письменники були прекрасними малювальниками: Гете, Гюго, Діккенс, Шевченко, Пушкін, Лермонтов, Толстой, Гоголь. Цікаві рисунки у Шаляпіна. Імпресіоністи Моне-художник ("Руанський собор"), Дебюссі-композитор ("Затоплений собор") використовували у своій творчості єдину імпресіоністичну концепцію "враження". Тут слід також відмітити стильову єдність органної музики, готичної архітектури та оформлення інтер`єрів соборів та церков вітражами, що у комплексі дуже сильно позитивно впливало на людину. В історії літератури імпресіонізм не склався як особливий напрямок, в цьому смислі про імпресіонізм можна казати лише як про явище стилю того чи іншого письменника. Звичайно, поняття стилю в живопису та літературі не збігаються, але передаються насамперед власні враження, відчуття, миттєве сприйняття подій. Шепот, робкое дыханье, Трели соловья, Серебро и колыханье Сонного ручья, Свет ночной, ночные тени, Тени без конца, Ряд волшебных изменений Милого лица…                              А.Фет По потолку гудит досада Двух заплутавшихся шмелей, И веет свежестью из сада, Из глубины густых аллей, Неизъяснимой веет смесью Еловой, липовой, грибной; Там, по сырому пестролесью, — Свист, щебетанье, гам цветной!                              В.Набоков Февраль. Достать чернил и плакать! Писать о феврале навзрыд, Пока грохочущая слякоть Весною черною горит.                              Б.Пастернак Коли критик та мистецтвознавець Джон Рескін назвав роботу Уїстлера "горшком краски, брошенным в лицо публике", він мав на увазі винятково абстрактний, імпресіоністичний характер картини та явну недостатність сюжету. Уїстлер же намагався передати скороминущість світлових ефектів в манері імпресіоністів. Його також цікавили взаємовідносини між живописом та музикою, тому він часто називав свої картини ноктюрнами, симфоніями чи гармоніями. Відомий архітектор Ф.Райт, що активно працював і в монументальному мистецтві, називав свої вітражі "дитячою симфонією" за схожість яскравих кольорових круглих елементів з повітряними кульками. У формуванні мистецтв на межі століть справжнім символом часу була музика, авторитет якої дійсно був дуже великий, музика як мистецтво імпровізаційне, процесуально-незкінчене, просторове й безпредметне, "духовно" відповідала цьому періоду в цілому. Більш за всього свідчить про це мистецтво авангарду, де "музична тема" була улюбленою: "Музика" і "Танок" Матісса, музичні інструменти кубістів, теорія Кандінського про відповідність музики та кольору, "Адажіо" і "Симфонія" Син`яка, "На честь музики" Руссоло, футуристичний досвід створення шумової музики, летючу скрипку Шагала, визначення орфізму Делоне як "живопису абстрактного, збагаченого музикою". Синтез абстрактного й відчуттєвого, характерний для цього періоду, виражався в пріоритеті музики, зрозумілої символічно. Можливість взаємодії мистецтв, їх синтезу, про що мріяли романтики та символісти, футуристи брали за основу створення сучасного художнього стилю. Про синтез футуристичного живопису й музики говорив Карра в маніфесті "Живопис звуків, шумів та запахів": —"…с точки зрения красок существуют звуки, шумы и запахи желтые, красные, индиго, светло-небесные и фиолетовые. Они — пластические, полифонические, полиритмические, абстрактные и целые. Молчание статично, а нужны трубы красных, кра-асных, очень кра-а-асных, которые кричат, зеленых, пронзительных, пышащих желтых, всех красок в движении, постигаемых во времени, а не в пространстве". П.Верлен вважав, що "найперше музика у слові", закликав творити на межі слова, живопису та музики. Девіз "Главное не цвет, а полутон" — його естетика, що характеризує символізм у поетичній збірці "Акварелі". Ложится на дни Сон черной тенью. Надежда, усни! Усните, стремленья! Поблекла давно За краскою краска. Душе — все равно… О, грустная сказка! И я — колыбель, Колышуся в нише Под скрипы петель… Так тише же, тише!                              П.Верлен З ХІХ ст. були узяті й ідеї про зв'язок "абстракції" у живопису з музикою і деякими теоріями фізичної природи світла. Про "музикальність" багато говорив і писав В.Кандінський, пропонуючи створювати живопис, який би "не ілюстрував" музику, але брав за основи "її ритми і форми". А.Хельцель у 1905 р. створює абстрактну картину "Композиція в червоному", коментуючи свою позицію в такий спосіб: "Предмет не обов'язковий для картини, що розуміється в музичному змісті". Г.Аполлінер зв'язував "орфізм" Р.Делоне з музичними формами мистецтва. Делоне виробив "світлові" концепції абстракції. Ними ж захоплювалися М.Ларіонов і А.Лентулов. Таким чином, "світлова міфологія" пізнього імпресіонізму, пройшовши через стилізацію епохи Ар-Нуво, ставала "абстракцією". Делоне спирався на теорії Е.Шеврейля, якими цікавилися Е.Делакруа, імпресіоністи і неоімпресіоністи. Так що багато художників ввійшли в абстрактне мистецтво з "багажем" — і теоретичним і практичним, накопиченим у ХІХ ст. При цьому було важливим не стільки відмовлення від "сюжету", скільки нові представлення про простір і час, що виявилися також абстрагованими, втратившими свою реальну сутність. Футуристи намагалися досягти у своїх картинах звукових асоціацій, чому сприяти повинні були самі назви "Постріл з рушниці", "Будинки + світло + небо", "Авто + світло + шум", "Пробудження столиці", "Збори авто і аеропланів", "Простір + авто", "Що мені розповів трамвай", "До побудови світлозвуку", "Світло й тіні в симетрії", "Динамічна композиція", "Кольорові ритми", "Рух кольорів". А француз Сюрваж розпочав спробу сконструювати новий кольоровий орган — машину, що видавала скрегіт, дзвін та гул у супроводженні мигтючих кольорових лампочок. Розглянемо відому картину Р.Фалька "Червоні меблі". При спогляданні практично безлюдного інтер`єру не залишає відчуття його населеності та натхненності. Інтер`єр наповнений звуками, що виникають від кольорових імпульсів та контрастів насиченої кольористої матерії. Рух та звуки, емоційне розжарення відчуваються і в деформації предметів, і в побудові простору, і в фактурі живописної поверхні. І все це не тільки голоси форм, фарб, рухів пензлю: за допомогою цих живописних прийомів художник виражає власне активне емоційне відношення до трагічних почуттів початку ХХ ст., що жили в його душі та наповнювали його картини. У свідомості Фалька, перед яким у молодості стояв вибір стати музикантом чи живописцем, стихії музики та живопису існували нероздільно. Він закликав своїх учнів "уметь слышать музыку мира" та одночасно стверджував, що "…мир живописца — это движение, кипение, кругооборот светящейся цветовой материи, которая, клубясь, сгущаясь и разрежаясь, то тает, то сливается в драгоценные, сверкающие слитки". Інтер`єр, де в окресленнях предметів прочитуються натяки на форми музичних інструментів, подібний фантастичному оркестру, який виконує кольорову симфонію. Червоний — зелений, чорний — білий. Контраст теплого та холодного, світла й тіні, багатство градацій червоного кольору створюють стан особливого духовного напруження, енергії, виражають героїчний фон епохи. Але при цьому картину Фалька легко уявити й поза конкретно-історичними умовами. Тому що відтінки червоного сприймаються як традиційні метафори крові та вогню. Р.Фальк. Червоні меблі В картинах українського художника А.Маневича відчутно його тяжіння до відтворення невибагливих буденних мотивів природи, бажання показати особливу зворушливу красу повсякдення: він писав пишні, насичені соковитими фарбами заходи сонця, багряні, підфарбовані золотом осені, відблискучі білі сніги, прозорі, пронизані світлом та повітрям весни. Творчий метод художника відрізнявся від прихильників футуристичного напряму. Буденні міські мотиви Маневич поетизує, перетворюючи їх своїм пензлем у сяючі різнобарвні симфонії. Маневича називають "музикантом фарб", адже в його картинах завжди відчувається мелодійна настроєність, елегійність. Митця цікавлять проблеми відображення світла, повітря, переливи та рефлекси освітлення, повітряного середовища, але поступово імпресіоністичний підхід до них змінюється на сувору та викарбувану формулу взаємодії великих колірних плям. А.Маневич. Широко поширене використання фрагментів музичних творів у телерекламі для передачі ідеї та настрою. Цікаве дослідження у 2000 р. провела фірма-виробник кулькових пер. Деяким групам молоді був показаний візуальний ряд з мінімумом інформації про товар, але у супроводженні рок-н-ролу. Іншим групам були показані ті ж самі ролики під звуки класичної музики. Майже 80% студентів, які дивились рекламу з улюбленою музикою, обирали запропоновані пери незалежно від кольору. 70% студентів, які дивились рекламу з неприємною для них музикою, обирали інші пери. Незважаючи на такий надзвичайно сильний вплив музики на вибір, лише 5 з 205 учасників згадали про музику як фактор зробленого вибору. Природу синестезій досліджували багато-які науковці. Одні припускали, що в основі її лежить взаємна одночасна передача збуджень між слуховими, зоровими або сприймальними дотиком волокнами у мозку. Інші бачили в неї звичайну "асоціацію ідей". Хтось вважав синестезію ознакою атавізму, проявленням первісного синтезу відчуттів. Явища синестезій часто спостерігаються у художників. У процесі передачі фактури предметів зорові відчуття звичайно викликають відчуття сприймання дотиком, художник як би відчуває матеріал руками. У скульптора, навпаки, часто відчуття сприймання дотиком викликають відчуття зорові. Іноді скульптор не бачить будь-яких деталей або частин скульптури, але торкаючись до них у процесі роботи, він безпомилково виліплює їх, уявляючи зорове. Багато художників люблять слухати музику, самі є гарними виконавцями, музика на їх погляд поглибшає краще "відчування" образу, настрою та кольору. За свідченням сучасників, Левітан у період праці над картиною "Понад вічним спокоєм" постійно слухав музику Бетховена. Будь-які явища синестезій міцно закріпились у словесних вираженнях типа "холодний колорит", "соковитий живопис", "м`який штрих", "крикливий колір", "дзвінка лінія", "блискучий рисунок", "тьмяний звук", "роздольна мелодія". Нагадаймо ще раз, що гармонія колірна подібна гармонії музичній. Якщо музичну гармонію розглядати як красиву сукупність усіх звуків, музиканту достатньо просто навчитися грати. Музична теорія не займається питанням про те, наскільки приємно слухати усі звуки разом, а має справу з проблемою, яким чином підібрати форму, звукове вираження відповідно змісту. Це відноситься й до зв`язку кольору та змісту (розд. "Колір в образотворчому мистецтві"). Теоретики абстракціонізму порівнюють живопис та музику, пояснюючі, що музика нічого конкретного не зображає, але надає великий емоційний заряд. Отже, й колірними плямами можна створювати "колірні симфонії". В.Кандінський після 1920 року працював у Баухаузі, вищій школі будівництва та художнього конструювання Німеччині. Довгі роки викладав основи композиції, кольорознавство, аналітичний рисунок, настінний живопис. Все життя художник був прихильником барвистого геометризму, шукаючи "музичності" колористичних співзвуч. Він вважав, що саме безпредметність, абстрактні кольори та форми ведуть до "чистого мистецтва", "абсолютного живопису", забуваючи про принципові відзнаки, що розподіляють природу живопису та музики як видів мистецтва. Ще Ґете про це писав: "Цвет и музыкальный тон совершенно несравнимы между собой... Как две реки, берущие начало на одной горе, затем бегут в противоположные края, так что на всем их пути не найдется ни одного места, где они были бы похожи, так не похожи музыкальный тон и цвет". Кандінський, знаючи про нові наукові відкриття, як і багато хто, робив висновок, що матеріальний світ валиться ("усе стало хибким"), і намагався зрозуміти, що відкривається за ним. У "Тексті художника" Кандінський порівнював космос і живопис і описав подібний світогляд: "Живопис є гуркітливе зіткнення різних світів, покликаних шляхом боротьби і серед цієї боротьби світів між собою створити новий світ, що зветься добутком. Кожен добуток виникає технічно так, як виникає космос,— він проходить шляхом катастроф, подібних до хаотичного ревіння оркестру...". Плями, деякі кольорові хмари, м'які, немов біологізовані, часто оконтурені в стилі Ар-Нуво, утворять найскладніші сполучення. Серед них, немов блискавки різного кольору, зиґзаґами миготять лінії, щоб створити ефект відходу в глибину, щоб "заманити" глядача усередину. Ці плями то бігають, то розступаються, вони то більше, то менше, що, утім, не є знаком їхньої реальної величини чи далекості; як космос, такий живопис просторово і хронологічно неоднорідний, ми бачимо спалахи далеких "перспективних плям, що пропадають у безодні, що випливають нам назустріч", по вираженню самого Кандінського. Це "хор фарб, що уриваються в душу з природи". Головне, щоб "глядач самозабутньо розчинився в картині, жив у ній". Отут важлива не форма (чому Кандінський не любив "мистецтва для мистецтва"), але переживання, "внутрішній потяг", "найчуттєвіша вібрація". Особлива алхімія кольору створює найважливіший елемент впливу на глядача. Відомо, що Кандінський був закоханий у фарби світу. Його колір — емансипований, відірваний від предметного контексту. Литовський композитор поч. ХХ ст. К.Чюрленіс, один з найвідоміших представників символізму, спробував злити разом обидва мистецтва — найкращі його твори бентежать своїм "музичним живописом" та нагадують романтичні подорожі. Смисл цих картин не пояснений ще повністю та має різні, протилежні тлумачення. Щоб зрозуміти суть його композицій, потрібно зусилля, визначений рівень художньої культури. Самою сильною рисою Чюрленіса була любов до краси, до гармонії природи. Як можна виразити свої почуття? Звуками, ритмами та формами, кольором. Чюрленіс створював диптихи, триптихи, цикли, кожна частина яких — як частина музичного твору ("Створення світу", "Знаки Зодіаку", "Фуги", "Сонати"). У класичній музиці соната — це твір з декількох частин, об`єднаних художнім задумом та внутрішнім зв`язком. «Ніхто ще з художників не передавав з такою майстерністю ніч і зоряне небо, як це зробив Чюрленіс».   К.Паустовський К.Чюрленіс. Фуга Предмети сольфеджіо та орнамент дуже схожі й тісно зближені. Сама специфіка побудови орнаменту створює визначені пункти зіткнення музики та декоративно-прикладного мистецтва. Першою точкою зіткнення є той факт, що структура орнаменту та музичної тканини базується на ритмічному ряді. Так, в орнаменті ритм являє собою повтор однакових елементів, що відповідають повторенню рівних долів у музиці. Другою точкою стала наявність поняття акценту в орнаменті та музичній тканині. Отже, акцент в перекладі з латинської означатиме "наголос", що повністю відповідає його тлумаченню в орнаменті та в музиці. Один з елементів виділяється тоном або кольором, подібно тому, як в музиці одна з рівних долів виділяється наголосом. В орнаменті група елементів, які повторюються, має назву рапорт, а в музиці група долів, які повторюються, має назву такт, що взагалі рівнозначно. Але не треба штучно зближати поняття образотворчого мистецтва та музики, тому що в основі своєї образотворче мистецтво явище просторове, а музика — часове. Oпора на єдину термінологію та засіб порівняння робить можливим поєднання візуального та слухового сприйняття як взаємних опорних сигналів. Говорячи про спорідненість термінології, не можна залишити без уваги поняття "динаміка". Суттєвість цього поняття як в музиці, так й в образотворчому мистецтві виявляється в наростанні та спаді: в образотворчому мистецтві — тону, кольору та форми, в музиці — сили звуку. Як все багатство звуків музики будується звуками однієї октави, так і колірне багатство живопису визначається кольорами спектру. Особливу цікавість має спорідненість поняття лінії в музиці та образотворчому мистецтві. Поняття лінії в музиці головним чином належить до мелодії. Існують хвилеподібний, стрибкоподібний, горизонтальний, висхідний та спадний мелодичний рухи. І практично кожний з них має аналог з типом лінії в образотворчому мистецтві. Показовими в цьому плані є поняття "співуча" (плавна) лінія та "співуча" (плавна) мелодія, якості якої — поступовість, хвилеподібність, рівновага між висхідним та низхідним рухом — у великій мірі притаманні й співучій лінії в малюнку. Обидва явища являють собою виразні засоби для створення художнього образу в музиці та образотворчому мистецтві. Але, якщо співуча мелодія може бути самостійним твором, то співуча лінія є художнім прийомом. Наприклад, в графічних творах Красаускаса даний прийом є основним (цикли графічних робіт "Народження жінки", "Людина"). Американець С.Френсіс розбризкував фарби по полотну та залишав його окремі частини незаписаними. Він намагався відкрити глядачам світ чистих кольорів. Синій колір в його відомій роботі "Блюз в синіх тонах" асоціюється зі словом "blue" (транскрипція англ. blue "блу" — блакитний, голубий); на тієї ж асоціації побудована композиція знаменитої "Рапсодії в стилі блюз" американського композитора Дж.Гершвіна. Синій колір тут звучить як основна тема імпровізації. На думку французького кубіста Р.Делоне саме аналітичне сприйняття світла й кольору перетворює матеріальну предметність середовища, що є одною з важливих задач нового мистецтва. Делоне займався доповненням пошуків кубістів абстрактним конструюванням в галузі колориту, займався "архітектурою кольору" та його "динамічною поезією". Цей стиль живопису, в якому відбувається "гра" чистих форм і кольорів, ним вважався мистецтвом, подібним музиці. Поет того часу придумав для такої творчості назву "орфізм". Разом з дружиною Делоне розробляв яскраві й радісні кольорові композиції з геометричних елементів. Якщо йде знайомство з музикою на основі цілісних творів, можна проводити аналогії з образотворчим мистецтвом на рівні живописних полотен, наприклад: Чайковський "Лютий. Маслениця"— Кустодієв "Маслениця", Юон "Кінець зими. Полудень" (піднесений, мажорний настрій, святкова метушня, і, незважаючи на зимовий пейзаж, домінування теплих, радісних відтінків). Визначити точно словесно той чи інший настрій та викликані емоційні почуття — задача дуже важка, адже важко "розповісти" симфонію. Але ж не тільки колір, проте й техніка нанесення фарб більшістю визначає емоційний вплив картини: фактура живопису як би оголює перед глядачами внутрішні почуття художника. Якщо спробувати проаналізувати асоціативний ряд циклу "Пастелі" Л.Дичко на вірші П.Тичини, ми почуємо та побачимо 4 частини, 4 романси, що розповідають про вічне добове коло. Ця тема приваблювала і приваблює увагу багатьох видатних діячів мистецтва — літератури минулого та сучасності. Свій погляд на вічну тему Дичко розкриває за допомогою приглушених тонів, що відповідає назві "Пастелі". Висхідні та спадні музичні інтонації романсів викликають асоціації з частинами доби: —"Ранок" — високі дзвінкі ноти створюють ілюзію чогось тендітного, ніжного, чистого; —"День" — мажорні акорди говорять про могутність і величезність світлого дня; —"Вечір" — переволодіння спадного руху посилює хмурий колорит, показуючи вічний незмінний шлях у ніч; —"Ніч" — на фоні завмираючої динаміки великі інтервали сприймаються як відблиски світла, що гасне, а серпанок бузково-сірого туману розмиває окреслення предметів. Настає безчас… Вірш А.Тарковського "Пускай меня простит Ван Гог" написаний під враженням відомої картини Ван Гога "Зірки та кипарис" (або "Дорога у Провансі"): …Стою себе, а надо мной навис Закрученный, как пламя, кипарис. Лимонный крон и темно-голубое, — Без них не стал бы я самим собою… У цих рядках поет визначив основний колорит картини Ван Гога: яскравий лимонно-жовтий колір небесних світил, жовтих хлібів в полі та густий темно-блакитний тон неба. Вся творчість Тарковського вражає різноманітною грою "звукокольору", багатством поетичного колориту та точністю звукокольорових відповідностей. Поет писав в одному з віршів: "Я ловил соответствие звука и цвета…" В. Bан Гог. Дорога у Провансі На жаль, словесно-звуковий живопис не може бути достатньо вираженим на статичній картині або ілюстрації. Це зображення повинно бути живим, мінливим, розгорнутим у часі разом із звучанням віршів. Зараз комп`ютерна техніка дозволяє робити звуко-кольоровий аналіз віршів та отримувати динамічну картину гри кольорів, заданих голосними. Наприклад, "Отговорила роща золотая…"          жовтий, брунатний, мінорний "Воздух прозрачный и синий"          синій, синє-зелений, темний, мінорний, ніжний, тихий. СИНТЕЗ МИСТЕЦТВ Синтез мистецтв — органічний взаємозв`язок різних видів мистецтв в єдине художнє ціле, що сприяє естетичної організації матеріального і духовного середовища людини (архітектурні або ландшафтно-монументальні ансамблі) або створенню якісно нового художнього явища в часі (театральні вистави, вокальні і вокально-інструментальні твори, декоративне мистецтво). В історії мистецтва відомі численні приклади синтезу архітектури з монументально-декоративною пластикою та монументально-декоративним живописом. Як виділення окремих видів мистецтва, так і їхня взаємодія — надзвичайно важливі фактори на всіх рівнях художнього життя народу. Правильними уявляються древні традиції монументального мистецтва, коли живопис органічно входив до архітектури, а не був просто прикрасою стін. Ось декілька висловлювань російських майстрів на початку 60-х років ХХ століття. «Я считал и считаю, что три "знатнейших художества" — живопись, скульптура и архитектура — всегда были и будут теснейшим образом связаны между собой, и не только тем, что им часто приходится выступать совместно, но главным образом их внутренним родством, ибо не может быть скульптуры, не решенной архитектонически, живописи, лишенной формы, архитектуры — не пластичной и не обогащенной цветом».   М.Манізер «Что касается архитекторов и художников, живописцев и скульпторов, то они, к сожалению, не обнаруживают взаимной уступчивости, без которой невозможно подойти к решению синтеза. Каждая сторона озабочена тем, как бы не пострадали ее интересы, забывая интересы общие, способные привести нас к высшей форме творчества. …в сущности мы еще не приступили к разработке вопросов синтеза с современных позиций».   М.Алпатов «Я мыслю современный синтез искусств более широким, чем раньше. Он должен выступать не отдельными решениями, а целыми комплексами синтетически решенных кварталов, районов, городов. Кроме того, синтез искусств должен включать наряду с архитектурой, монументальной живописью и скульптурой декоративное искусство (керамику, ткани, эстампы и т.п.), призванное украшать современные интерьеры».   Л.Кербель Архітектура є матеріальною основою, реальною базою для синтезу мистецтв. Декоративні тканини, текстиль при взаємодії з іншими елементами інтер'єру, виступаючи з визначеним ступенем самостійності, набувають нових якостей сприйняття кольору, форми, змісту. Текстильні витвори монументально-декоративного мистецтва (гобелени, розписи, килимові покриття, просторові текстильні структури), що існують у просторових ансамблях і співзвучні їм, мають величезну силу емоційного впливу. Часто неможливо виокремити декоративні тканини від конструктивної основи інтер'єру. Настільки вони органічно зливаються в єдине художнє ціле. Тому закономірно говорити про їх визначену єдність, конструктивну і декоративну сутності художнього вирішення інтер'єру, в чому і полягає одна з прояв цієї форми синтезу мистецтв. Кольоромузика заснована на злитті музики та кольору й отримуванні у наслідку цього сильного естетичного враження. У останні роки часто проводять концерти, театральні вистави у старих замках, залах художніх музеїв. Це допомагає "входженню, уживлянню" глядачів в дух того або іншого часу, в визначену історичну епоху з її особливостями музичного та художнього життя. В багатьох містах світу можна побачити кольоро-музичні фонтани, що являють собою видовище надзвичайної краси. Музика, ритм струменів та кольори зливаються в єдиний художній образ. У Єгипті біля пірамід Гізе увечері влаштовують вистави "Звук і колір". На фоні чорного неба звуки музики та потоки кольорового світла об`єднують людей, пустелю, піраміди та сфінксів. Ось декілька прикладів з сучасного життя. У травні 2003 р. у Дніпропетровську відкрився єдиний в Україні світломузичний фонтан. Найскладніше обладнання дозволяє змінювати висоту та освітлення 190 водяних струменів в залежності від музичного супроводження. За думкою психологів, на сьогоднішній день кольоромузика досить успішно вирішує і задачі створення психологічної атмосфери для релаксації. Фестиваль 2003 р. у Харкові "Жовтий звук" зібрав дизайнерів, мистецтвознавців, інженерів, музикантів, театралів України і Росії. Організатор проекту — Харківський театр світло-динамічного живопису, основоположником якого в 60-і роки став харківський інженер Ю.Правдюк. Мабуть, ще ніколи в Україні проблеми аудіовізуального синтезу не обговорювалися так широко. Особливий напрямок склали розробки в області сучасного дизайну: світломузичне оформлення ландшафту, будинків, малих форм, фонтанів, басейнів. Нічні клуби сьогодення при своїй екстравагантній розкіши за основу обирають гру з простором, поширення його і деформація за рахунок оптичних ефектів, що створюються дзеркалами, кольоровим освітленням та незвичайними формотворними лініями на стінах та стелі. Девіз оформлення — "О, магія!" — затверджує яскраве колірне вирішення, переваження геометричних форм, блиск металевих поверхонь та складні світлові сценарії. Кольорові промені світла — червоні, сині, фіолетові — створюють ірреальне, фантастичне середовище, змінюють атмосферу інтер'єру на емоційно активну. Це посилюють насичені рожеві, оранжеві, блакитні, пурпурові чи зелені кольори. Світловий дизайн стає головним чинником, що визначає композиційну структуру приміщення та формує захоплений настрій присутніх. Апофеозом Дня міста-2003 у Москві стало мега-шоу на Червоній площі. Як повідомляли організатори святкової програми, увечері шостого вересня головна площа Росії перетвориться у величезну сцену, на якій відбудеться унікальне представлення відомого німецького режисера Герта Хофа. Численні прожектори і лазери, повітряні кулі, що світяться, піротехника і неон, класична і сучасна музика — усе це буде об'єднано в рамках єдиного сценарію, новій формі спектаклю на відкритому повітрі. Майстер світломузичних інсталяцій, Хоф прославився як автор святкувань "міленіума" в Афінах, Берліні, Будапешті і Пекіні. Безпомилкове чуття художника дозволяє йому створювати незабутні симфонії світла і звуку. Першою спробою проведення святкового шоу в Москві стали гастролі Жана Мішеля Жарра, присвячені 850-річчю столиці. Однак шоу такого масштабу і рівня проводилося в Росії вперше. Мега-шоу Хофа — це єдині у своєму роді твори мистецтва, що розробляються для великомасштабних представлень на відкритому повітрі. Задіються такі оформлювальні елементи як світло, неонові конструкції, лазери, повітряні кулі, наповнені гелієм, піротехника і висотні феєрверки, а також особливі додаткові ефекти. Кожне шоу базується на спеціальній музиці, даних відповідного міста, конкретного ландшафту, архітектури місця, національних традиціях. Ці критерії є для Герта Хофа визначальними факторами при розробці усього проекту. Г.Хоф. Лазерне шоу у Пекіні Паризький творчий колектив "Скерцо" теж завоював репутацію найкращого у підготовці шоу лазерних проекцій на фасади архітектурних пам'ятників та міських будівель під час масових заходів: святкування 100-річчя Ейфелевої вежі, запуск швидкісного потягу, ілюмінація Ам'єнського Собору, відкриття "Днів угорської культури у Франції" та багатьох інших. За кордоном "Скерцо" прославився у Португалії, Італії, Японії, Сполучених Штатах. "Скерцо" співпрацює з такими артистами. як музикант Жан-Мішель Жарр, театральний режисер Філіп Жанті, кутюр'є Кензо та Пако Рабанн. Своїми дивовижними і неповторними лазерними шоу за допомогою високих технологій "Скерцо" перетворює міський пейзаж на театральний простір. "Скульптури зі світла" — так вони називають свої вистави. Так було й 1-3 квітня 2004 р. у Києві на Майдані Незалежності. Цікавою і ще мало дослідженою є поява і розповсюдження рисунків графіті. Словник мистецтв визначає графіті як нелегальне та заборонене маркування в вигляді символів, слоганів та зображень, які в цілому повинні встановити деяку зрозумілу композицію. Термін прийшов з грецької мови та означав "неохайні надписи на стінах домів чи огорожах". Існує декілька видів графіті — від ген-граффіті як маркування територій неформальними групами, хуліганства, хіп-хоп графіті як засобу творчого самовираження авторів до політичних графіті, які мають соціально-вагомий зміст. Для політичних графіті є дуже важливим поєднання візуальної композиції з вербальною, чому допомагає вдалий короткий слоган. Графіті починалося в 70-рр. в Нью-Йорку з написання своїх імен. На початку ХХІ ст. у США та Західній Європі воно вже визнано особливим жанром мистецтва та займає достойне місце в експозиціях музеїв та виставок. Вагомий вплив на формування стилю мали вивіски та рекламні щити, ось чому графіті можна вважати рекламою, і навіть рекламним дизайном. Графіті насамперед — це ідея, яку художник повідомляє суспільству засобами візуальної стилізації. В цьому вони дуже близькі мистецтву плакату. Корені графіті можна знайти й у принципах створення монументальних зображень. Легальні площини внаслідок спокійної роботи райтерів (від англ. письменник) відзначаються складними сюжетами, продуманими композиціями і контрастними колірними сполученнями, різними стилями. Балончики з яскравими нітрофарбами — основний інструмент у роботі райтерів, які демонструють іноді великі професійні і технічні здібності створення зображень на площині. Можна припустити, що це — новий вид синтезу мистецтв, який у недалекому майбутньому стрімко розповсюдиться у великих містах. Сучасне Гpафіті   ©2006—2022 Академія кольору